Фотополімерна друкарська форма, форма високому друку, друкуючі елементи якої отримують в результаті дії світла на полімерну композицію (т.з. фотополімерну композицію – ФПК). Цими композиціями є тверді або рідкі (текучі) полімерні матеріали, які під дією інтенсивного джерела світла стають нерозчинними в звичайних для них розчинниках рідкі ФПК переходять в твердий стан, а тверді додатково полімеризуються. До складу ФПК, окрім полімеру (поліамід, поліакрилат, ефір целюлози, поліуретан і т.п.), входить в невеликих кількостях фотоініціатор (наприклад, бензоїн). Ф. п. ф. з твердих композицій вперше з'явилися в кінці 50-х рр. 20 ст в США, а опісля декілька років в Японії стали застосовуватися Ф. п. ф. з рідких композицій.
Для виготовлення Ф. п. ф. з твердих ФПК використовують тонкі алюмінієві або сталеві листи з нанесеним на них шаром ФПК товщиною 0,4–0,5 мм. Процес здобуття Ф. п. ф. складається з експонування негативу, вимивання незаполімерізовавшегося шаруючи в пробільних ділянках і сушки готової форми.
Для виготовлення Ф. п. ф. з рідких ФПК в спеціальний пристрій (наприклад, кювета з прозорого безбарвного скла) поміщають негатив, закривають його прозорою тонкою безбарвною плівкою і заливають ФПК. Після цього виробляють експонування з двох сторін, внаслідок чого з боку негативу утворюються заполімерізовавшиеся (тверді) друкуючі елементи, а з протилежного боку – підкладка форми. Потім струменем розчинника вимивають незаполімерізовавшуюся композицію з пробільних елементів і висушують готову форму.
Ф. п. ф. (часто звані повноформатними гнучкими формами) застосовуються для друкування журналів і книг, у тому числі з кольоровими ізображеніємі. Вони прості у виготовленні, мають невелику масу, високу тіражеустойчивость (до 1 млн. відтисків), дозволяють широко використовувати фотонабір і не вимагають великих витрат часу на підготовчі операції при друкуванні накладу.
Літ.: Синяків Н. І., Технологія виготовлення фотомеханічних друкарських форм, 2 видавництва, М., 1974.
