Фоськоло (Foscolo) Уго (справжнє ім'я – Никколо Уго) (6.2.1778, Закинф, Греція, – 10.9.1827, Тернем-Грін, поблизу Лондона), італійський поет і філолог. Здобув класичну освіту в Падує. Брав активну участь в національно-визвольному русі; бився у військах Наполеона Бонапарта. У 1798 різко змінив відношення до Наполеона, засудивши його як нового пригноблює, покинув армію. У 1816 емігрував до Англії. Перші поетичні досліди – ліричні послання, оди. У традиціях революційного класицизму створені трагедії «Тієст» (1797), «Аякс» (1811), «Річчарда» (1813). Поетичний шедевр Ф. – лірична поема «Гробниці» (1806, видавництво 1807). У поемі «Грациі» (1812–13) оспівується краса ідеального. Роман «Останні листи Якопо Ортіса» (1798, останнє прижиттєве видавництво 1816, русявий.(російський) пер.(переведення) 1962), кілька разів перероблений автором, відобразив еволюцію його творчого методу: від сентиментального романа в листах Ф. йшов до ліричного роману-сповіді; посилювався романтичний бунтарський і патріотичний пафос твору. Автор досліджень в області італ.(італійський) філології: «Лірична поезія Тассо», «Історичний коментар до «Декамерону»», найбільш значна праця – «Коментар до «Божественної комедії» Данте» (1825). Ф. визнаний як основоположник романтичної критики в Італії.
Соч.: Epistolario, v. 1–2, Firenze, 1949–1952; Edizione nazionale delle opere, v. 1–12, Firenze, 1958.
Літ.: Данте і усесвітня література. [Сб. статей], М., 1967, с. 158–65; Полуяхтова І. До., Уго Фоськоло, в її кн.: Історія італійської літератури XIX ст Епоха Рісорджіменто, М., 1970; Pecchio G., Vita di Ugo Foscolo, Lugano, 1830; Graf A., Foscolo, Manzoni, Leopardi, Torino, 1898: Donadoni Е., Ugo Foscolo, pensatore, critico, poeta, saggio, 2 ed., Palermo, 1927: Natali G., Ugo Foscolo, Firenze [1967] (літ.); Fubini М., Ugo Foscolo, [3 ed.], Firenze [1967].
