Форт (франц. fort, від латів.(латинський) fortis – сильний, міцний), крупне фортифікаційне спорудження відкритого (польового) або закритого (довготривалого) типа.
Ф. стали створювати в 18 ст, спочатку як окремі зміцнення попереду кріпосної огорожі (див. Фортеця ) , потім (18 – почало 20 вв.(століття)) як складову частину фортової фортеці або польовий укріпленій позиції. Ф. відкритого типа ( мал. 1 ) мали різну конфігурацію, займали площу в 4–5 га і пристосовувалися до кругової оборони. По периметру зміцнення (протяжність близько 1000 м-код ) зводилися 1–2 земляних валу, прикритих ровами і ін. перешкодами. За валами встановлювалося по 20–50 артилерійських знарядь. Внутрішня сторона валу обладналася як стрілецька позиція. Для оборони Ф., окрім розрахунків артилерійських знарядь призначався гарнізон з 2–4 стрілецьких рот, таких, що розміщувалися в укриттях. Ф. закритого типа. ( мал. 2 ) споруджувалися з каменя, бетону, броньових конструкцій і ін. Спочатку (18 ст) їх будували у вигляді багатоярусних кам'яних башт, озброєних великою кількістю знарядь. У 19 ст стали створювати Ф. бастіонної системи (франц. Ф. мав 4–5 бастіонів на 40–50 артилерійських знарядь), а потім капонірной системи (наприклад, герм.(німецький) Ф. мав 20–30 артилерійських знарядь 2 флангових капоніра і 1 центральний редюїт-капонір). Після 1-ої світової війни 1914–18 у зв'язку з вживанням нових типів фортифікаційних споруджень (ансамблів, опорних пунктів і ін.) Ф. як окреме зміцнення втратив значення і став використовуватися як частина укріпленого району.
