Форамініфери (Foraminifera), загін простих підкласу корненожек (Rhizopoda) класу саркодових (Sarcodina). Понад 1,5 тис. видів. Цитоплазматичне тіло Ф. одягнено раковиною (зовнішнім скелетом), у більшості вапняною, зрідка хитіноїдной або що складається із сторонніх часток (піщинок, спікул губок і т.п.), зцементованих виділеннями цитоплазми. Раковини однокамерні і багатокамерні, такі, що інколи гілкуються. Різне розташування і форма камер (у один, два ряди, по спіралі і т.п.) створює різноманітність форм скелета ( мал. 1 ). Розміри частіші за 0,1–1 мм, небагато до 20 див. Внутрішня порожнина раковини сполучається з довкіллям через гирло, а в багатьох видів Ф., крім того, і через пронизливі стінку раковини багаточисельні пори. Через гирло і пори видаються ті, що тонкі гілкуються і анастомозуючі псевдоподії (різоподії), службовці для захвату їжі і для руху. Для всіх Ф. характерне чергування поколінь – гаплоїдного і диплоїдного ( мал. 2 ). Із зіготи розвивається безстатеве диплоїдне покоління – агамонт. У міру зростання ядро в нім багато разів ділиться, і він стає багатоядерним. Два останні ядерні ділення представляють собою мейоз . Після закінчення нього агамонт розпадається на безліч (по числу ядер) агамет, що дають почало гаплоїдному статевому поколінню, – гамонтам, зростання і розвиток яких завершується утворенням гамет. Частина Ф. володіє рухливими жгутиковими ізогаметами, які виходять у воду і копуліруют, утворюючи диплоїдні зіготи. В ін. видів, званих пластогамнимі, гамонти заздалегідь об'єднуються (частіше попарно) в сизигій, а потім утворюють амебоїдні або каплевидні гамети. Диплоїдна зігота дає початок агамонту.
Все Ф. – морські, переважно бентосні, організми. Лише 2 сімейства (Globigerinidae і Globorotalidae) – планктонні. Раковини Ф. утворюють значну частину океанічних ілов. Копалини Ф. відомі з кембрію, хоча з'явилися, ймовірно, в докембрії. В перших Ф. раковина була органічна, однокамерна; пізніше з'явилися Ф. з вапняною багатокамерною раковиною. Розквіту Ф. досягли в карбоні – пермі, коли з'явилися фузулініди і близькі до них форми Ф., раковини яких після відмирання організмів утворили значні шари вапняків. В кінці палеозою ці групи Ф. вимерли. У мезозої – кайнозої з'явилися нові групи Ф., з яких найбільш відомі нуммуліти, що володіли крупною монетковідной раковиною; вони також зіграли роль породообразователей. Палеонтологи рахують Ф. підкласом простих, що включає 13 загонів з великою кількістю сімейств і пологів. Копалини Ф. мають велике значення для стратіграфії палеозойських, мезозойських і кайнозойських відкладень.
Літ.: Догель Ст А., Полянський Ю. І., Хейсин Е. М., Загальна протозоологія, М. – Л., 1962; Основи палеонтології. Загальна частина. Прості, М., 1959,
