Фонвізін Денис Іванович [3(14) .4.1744 або 1745, Москва, – 1(12) .12.1792, Петербург], російський письменник. Народився в багатій дворянській сім'ї. У 1755–62 вчився в гімназії при Московському університеті. У 1762 визначився перекладачем в Колегію закордонних справ і переїхав до Петербургу. У 1763–69 служив секретарем кабінет-міністра І. П. Елагина. У 1760-і рр. остаточно сформувався просвітницький світогляд Ф.: він виступав за загальне вчення за поступове – у міру «освіти» – звільнення селян. Його ідеал політичного устрою – освічена монархія. Ф. переводив з йому.(німецький) мови «Байки повчальні» (1761) дат.(данський) просвітителя Л. Хольберга, з французької мови – трагедію Вольтера «Альзіра, або Американці» (1762), трактат «Скорочення про вільність французького дворянства і про користь третього чину» (1764–66). У цей період Ф. створив і перші оригінальні твори: «Послання до слуг моїм Шумілову, Ваньке і Петрушці» (опубл. 1769) і нравоопісательную побутову комедію «Бригадир» (1768–69, опубл.(опублікований) 1792–95).
В 1769 Ф. став секретарем керівника Колегії закордонних справ Н. І. Паніна, з яким його зближували опозиційне відношення до уряду Катерини II, ненависть до фаворитизму, переконаність, що Росії потрібні «фундаментальні закони». У 1777–1778 Ф. відвідав Францію; його листи до П. І. Паніну склали «Записки першої подорожі» (опубл. у 1800-х рр.), де дана яскрава картина загальнонаціональної кризи передреволюційної Франції. У 1781 Ф. написав свій найзначніший твір – комедію «Недоросток» (пост. 1782, опубл.(опублікований) 1783), в крій змалював життя в будинку поміщиків Простакових з її безглуздими звичаями як систему стосунків, заснованих на кріпацтві, показав негативний вплив кріпацтва на формування особи. В образі позитивного героя комедії Стародума сучасники Ф. вперше побачили типа освіченого русявий.(російський) гуманіста, патріота, борця проти кріпака права і деспотизму. Комедія Ф. зробила значний вплив на розвиток русявий.(російський) реалістичного театру, зокрема на творчість І. А. Крилова, А. С. Грібоєдова, Н. Ст Гоголя, А. Н. Островського.
В 1782 Ф. вийшов у відставку, вирішивши повністю присвятити себе літературній праці. У 1783 він опублікував ряд сатиричних творів: «Досвід російського сословника», «Оповідання уявного глухого і німого», а також «Декілька питань, що можуть збудити в розумних і чесних людях особливу увагу», на яких з роздратуванням відповіла сама імператриця. Надалі спроби Ф. виступити у пресі присікалися Катериною II: у 1788 йому не дозволили видати п'ятитомне зібрання творів і журнал «Друг чесних людей, або Стародум» (сатира, що входила в журнал, «Загальна придворна граматика» поширювалася в списках). Надрукувати (анонімно) Ф. удалося лише повість «Каллісфен» (1786). Останні роки життя Ф. був важко хворий. У 1789 він почав писати «Чистосердечне визнання в справах моїх і подумуваннях» (нескінчено, опубл.(опублікований) 1830); мабуть, до 1790 відноситься нарис комедії «Вибір гувернера». Ф. – один з найбільших представників русявий.(російський) просвітницького реалізму, творець першої русявий.(російський) національній комедії, «друг свободи», по визначенню А. С. Пушкіна.
Соч.: Перше повне собр. соч.(вигадування), як оригінальних, так і перевідних, СП(Збори постанов) Би. – М., 1888; Собр. соч.(вигадування) [Сост. і вступ. ст. Р. П. Макогоненко], т. 1–2, М. – Л., 1959; Комедії, Л., 1976.
Літ.: П. Вяземський А., Фонвізін, СП(Збори постанов) Би, 1848; Благий Д. Д., Д. І. Фонвізін, М., 1945; Гуковський Р. А., Д. І. Фонвізін, в кн.: Історія російської літератури, т. 4, ч. 2, М. – Л., 1947; Пігарев До. Ст, Творчість Фонвізіна, М., 1954; Ключевський Ст О., «Недоросток» Фонвізіна, (Досвід історичного пояснення учбової п'єси), Соч., т. 8, М., 1959; Макогоненко Р. П., Денис Фонвізін, М. – Л., 1961; його ж, Від Фонвізіна до Пушкіна, М., 1969; Кулакова Л. І., Д. І. Фонвізін, М. – Л., 1966.
