Фомін Василь Васильович (2.4.1884–1.9.1938), учасник рос.(російський) революційного руху; радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1910. Народився в Москві в сім'ї робітника. З 1897 працював прикажчиком. Учасник Революції 1905–1907 в Москві, Астрахані. У 1911 член Оренбурзького комітету РСДРП. Піддавався арештам і засланню. У 1-у світову війну 1914–18 мобілізований в армію. Після Лютневої революції 1917 член Мінської ради, фронтового комітету Зап. фронту, Мінського і Сівши.-Зап. обласного комітетів РСДРП (б), редактор газети «Зірка». Делегат 2-го Всеросійського з'їзду Рад, член ВЦИК, працював в Петрограді ВРК. У 1918–20 член колегії і начальник відділів ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія), комісар центрального управління військових повідомлень, Головного управління шляхів сполучення. З 1921 голова Вищого радого з перевезень, заступник наркома шляхів сполучення, голова центрального управління річкових пароплавств, член Президії ВСНХ(Вища рада народного господарства). З 1931 заступник наркома водного транспорту. У 1927–31 і з 1935 в Наркомвнуторге СРСР. Делегат 13, 15–16-го з'їздів партії, в 1924–25 член ЦКК(Центральна контрольна комісія) РКП (б).
Соч.: З'їзд депутатів армій і тилу Західного фронту в квітні 1917, в збірці: У боротьбі за Жовтень в Білорусії і на Західному фронті, Мінськ, 1957.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, див.(дивися) Довідковий т., ч. 2, с. 481.
