Фолькельт (Volkelt) Йоханнес (21.7.1848, Липник, Галіция, нині СРСР, – 8.5.1930, Лейпціг), німецький філософ-ідеаліст, психолог і естет. Професор в Йене, Базелі, Вюрцбурге і Лейпцігу. Відзначаючи внутрішні протиріччя гносеології І. Канта, прийшов до виводу про неможливість «іманентної» теорії пізнання, що неминуче завершується скептицизмом, і необхідності «транссуб'ектівних» допущень: об'єктивного буття, множинності сознаній, що визнають загальнозначуща думок про це буття, і закономірного порядку в бутті. У естетиці до певної міри примикав до психологічного напряму і розділяв теорію вчувствованія Ф. Т. Фішера – Т. Ліппса .
Соч.: Kants Erkenntnistheorie, Lpz., 1879; Erfahrung und Denken, Hamb. – Lpz., 1886; System der Ästhetik, Bd 1–3, Münch., 1905–14: Gewißheit und Wahrheit, Münch., 1918; Das Problem der Individualitat, Münch., 1928; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Естетика трагічного, «Педагогічна збірка», 1899 № 1–4; Сучасні питання естетики, СП(Збори постанов) Би, 1900.
Літ.: Krüger F., Nekrolog auf Johannes Volkelt, Lpz., 1930.
