Ферреро (Ferrero) Гульельмо (21.7.1871, Портічи, – 3.8.1942, Женева), італійський історик, публіцист. Професор університетів в Туріні і флоренції. Міністр в кабінеті Б. Муссоліні (1922). З 1930 емігрант-антифашист, професор в Женеві. Автор ряду робіт по історії Древнього Риму. Не визнаючи закономірності розвитку історичного процесу, Ф. вважав його таким, що фатально направляється долею. Модернізував освітлення економічного і суспільного життя старовини, зосереджував увагу на викладі політичної боротьби. Ідеалізував загарбницьку політику Риму в Середземномор'ї.
Соч.: La ruine de la civilisation antique, P. [1921]; Romaantica. t. 1–3, Firenze, 1921–1922 (спільно з С. Barbagallo); Nouvelle histoire romaine [P., 1936]; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Велич і падіння Риму, т. 1–5, М., 1915–23.
