Феофілакт Болгарський, Феофілакт Іфест, Феофілакт Охрідський (1-я половина 11 ст, о. Евбея, – після 1126), візантійський богослов, письменник. У 70-х рр. вчитель риторики в Константинополі, потім диякон храму св. Софії, вихователь спадкоємця престолу Костянтина Дуки. З 1088–89 Ф. Би. – архієпископ болг.(болгарський) архиепіськопії з центром в Охріде (у 1110 був ще на цій посаді). Ф. Би. – автор листів (важливе джерело по соціально-економічній і політичній історії Візантії і Болгарії на рубежі 11–12 вв.(століття)), мов (у яких виражені уявлення аристократії про царську владу), жітій, тлумачень до Нового заповіту.
Літ.: Масльов Ст.(Старий), За ролята і значенієто на дейността на Теофілакт Охрідськи като архієпископ б'лгарськи, «Вісті на Інституту за історія», 1974, т. 23.
