Фенноськандія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Фенноськандія

Фенноськандія, природна країна в Європі, що включає Скандінавський півострів (Швецію і Норвегію), Фінляндію, Кольський півострів і частину території СРСР до З.-З.(північний захід) від лінії Фінська затока Балтійського моря – Ладозьке і Онежське озера – Онежська губа Білого моря. Площа близько 1,5 млн. км. 2 (в т.ч. 0,4 млн. км. 2 в СРСР), населення понад 18 млн. чіл. (1973). У Ф. входять Балтійський щит і (на З. і З.-З.(північний захід)) складчасті спорудження Каледоній Скандінавських гір . У рельєфі переважають сильно пенепленізірованниє середньовисотні нагір'я (заввишки до 2469 м-код – р. Гальхепігген в Скандінавських горах) і плоскогір'я. На З.-В.(північний схід) – гірський масив Хибіни (заввишки до 1191 м-код ) .

  В районах, прилеглих до Балтійського моря, – обширні денудационниє рівнини. Велику роль у формуванні рельєфу зіграло плейстоценове покривне заледеніння, центр якого розташовувався в сівбу.(північний)-зап. районах Ф.; заледеніння визначило широке поширення льодовикових форм рельєфу (моренних гряд, фьордових і шхерних типів берегів і ін.). Сучасне заледеніння розвинене в Скандінавських горах (близько 5 тис. км. 2 ) , вогнища заледеніння є в Хибінах. Клімат на більшій частині Ф. помірний (морський на З., більш континентальний на Ст) з прохолодним літом і значною кількістю опадів (до 2–3 тис. мм на західних схилах Скандінавських гір), що повсюдно перевищує випаровуваність, що визначає велику кількість озер і боліт і багатоводність порожистих річок. Зверху 2 / 3 території покривають ліси [до С. від 60° с. ш.(північна широта) – тайгові ялинові і соснові на підзолистих грунтах, до Ю. – змішані і (місцями) широколистяні ліси на дерново-підзолистих грунтах]; на Крайньому С. – тундрові ландшафти. Для західних схилів Скандінавських гір характерні верещатникі. Крупні родовища залізняку (Кируна в Швеції, Киркенес в Норвегії і ін.), мідно-нікелевих руд (Мончегорськ, Печенгський район в СРСР), апатітов (Хибіни в СРСР), хромітов (Кемі, Фінляндія) поліметаллічеських руд (Буліден, Швеція).

  Р. А. Ерамов.