Федоренко Яків Миколайович [10(22) .10.1896, слобода Цареборісово, нині с. Червоний Оскол Ізюмського району Харківської обл., – 26.3.1947, Москва], радянський воєначальник, маршал бронетанкових військ (1944). Член КПРС з 1917. Народився в робочій сім'ї. Був робочим і матросом. У 1915 покликаний на Чорноморський флот. Учасник Жовтневої революції в Одесі. З листопада 1917 в Червоній Гвардії, з 1918 в Червоній Армії. Під час Громадянської війни 1918–20 комісар штабу армії, командир і комісар бронепоїзда. Закінчив Вищу артилерійську школу комскладу (1924), курси удосконалення (1927), Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1934). З 1937 начальник автобронетанкових військ Київського військового округу, з червня 1940 начальник Автобронетанкового управління Червоної Армії (потім Головного управління), з грудня 1942 командувач бронетанковими і механізованими військами і заступник наркома оборони. Під час Великої Вітчизняної війни 1941–45 був представником Ставки Верховного Головнокомандування в Московській, Сталінградській і Курській битвах і багатьох ін. крупних операціях. У квітні 1946 – березні 1947 командувач бронетанковими і механізованими військами Сухопутних військ. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го і 2-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова і Кутузова 1-ої міри і медалями.
