Фауна
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Фауна

Фауна (новолат. fauna, від латів.(латинський) Fauna – богиня лісів і полів, покровителька стад тварин), сукупність видів тварин, що мешкають на певній території або акваторії. Ф. того або іншого району складається в процесі історичного розвитку з різних груп тварин – фауністичних комплексів. Встановити походження кожного фауністичного комплексу звичайно важко, а інколи і неможливо. Тому про приналежність декілька видів тварин до певного комплексу частіше судять по схожості ареалів цих тварин (ці групи видів називаються фауністичними елементами). Розрізняють тундровий, тайговий, неморальний, лісовий, степовий, напівпустинний, пустинний, пантропічний, палеотропічний і ін. фауністичні комплекси. Кількість фауністичних комплексів, складових певну Ф., може бути різно. Так, Ф. степової зони утворюють: пануючий тут степовий фауністичний комплекс, комплекс видів-космополітів, а також представники комплексів, що є пануючими в ін. фаунах, наприклад неморального і пустинного комплексів. Степовий фауністичний комплекс у свою чергу складається з декількох груп: тварин ендемічних; тварин не ендемічних, але займаючих в степовій зоні зональні місцепроживання і далеко за межі зони тих, що не виходять; тварин, що виходять відносно далеко за межі зони, але найбільш рясних саме в ній. У будь-якому регіоні є види-автохтони, походження яких пов'язане з цим регіоном, і види-іммігранти, що проникли в цей регіон пізніше. Т. о., Ф. складається з видів різного походження, що проникли в даний регіон різними шляхами і в різний час. Види, складові Ф., населяють те або інше місцепроживання. Так, у Ф. пустинної зони є мешканці глинистих, піщаних, кам'янистих пустель, солонців, солончаків, озер і річок, річкових долин, зарослих тугаямі, і пр. Одна з основних доріг вивчення Ф. – її інвентаризація, в результаті якої встановлюється багатство Ф., тобто число створюючих її видів. Кінцевий результат дослідження Ф. – фауністичне районування (називається також зоогеографічним) всієї земної кулі або його окремих регіонів, що проводиться на підставі її аналізу. Ф. не слід змішувати з тваринним населенням сукупністю тварин, що входять в яке-небудь співтовариство (наприклад, вологого тропічного лісу, високотравної савани, ялинового лісу і пр.), що характеризується не лише видовим складом, але і чисельністю особин. Термін «Ф.» додається також до тварин різних систематичних категорій (Ф. птиць, Ф. жуків якої-небудь території), або до тварин певного періоду (сучасна Ф., міоцен Ф. і пр.), або до залишків тваринних з певної групи шарів (у геології). Вивченням Ф. займається один з розділів зоогеографії – фауністика, або фауністична зоогеографія. Ф. називають також звідні праці по систематичному складу тваринного світу тієї або іншої території (наприклад, Ф. СРСР, Ф. Таджикистану).

  Літ.: Гептнер Ст Р., Загальна зоогеографія, М. – Л., 1936; Бобрінський Н. А., Гладков Н. А., Географія тварин, 2 видавництва, М., 1961; Кучерук Ст Ст, Степовий фауністичний комплекс ссавців і його місце у фауні Палеарктіки, в кн.: географія населення наземних тварин і методи його вивчення, М., 1959; Воронів А. Р., Біогеографія, М., 1963; Дарлінгтон Ф., Зоогеографія, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1966; Lattin G. de, Grundriss der Zoogeographie, Jena, 1967.

  А. Р. Воронів.