Фалалєєв Федір Якович [19(31) .5.1899, село Полянськая, нині Можгинського району Удмуртської АССР, – 12.8.1955, Москва], радянський воєначальник, маршал авіації (1944). Член КПРС з 1918. Народився в селянській сім'ї. Після Жовтневої революції 1917 член Можгинського ревкома. У Радянській Армії з 1919. У Громадянську війну брав участь в боях на Східному фронті і в боротьбі з бандитизмом на Україні, політробітник. Після війни комісар полку. Закінчив курси «Постріл» (1928), військову школу пілотів (1933) і Військово-повітряну академію ним. Н. Е. Жуковського (1934). З 1940 заступник командувача ВПС(військово-повітряні сили) 1-ої Окремої Далекосхідної армії, з 1941 генерал-інспектор авіації, потім 1-й заступник начальника Головного управління ВПС(військово-повітряні сили) Червоної Армії. Під час Великої Вітчизняної війни 1941–45 команд.(командувач) ВПС(військово-повітряні сили) 6-ої армії, Південно- Західного фронту і Південно-західного напряму. З жовтня 1942 по квітень 1946 начальник штабу і заступник командувача ВПС(військово-повітряні сили) Червоної Армії (у 1943–45 2-й заступник командувача ВПС(військово-повітряні сили)). Був представником Ставки Верховного Головнокомандування в Сталінградській битві, в Кримській, Білоруській, Прибалтійській і Східно-прусській операціях. У 1946–50 начальник Військово-повітряної академії. З 1950 у відставці по хворобі. Нагороджений орденом Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі, орденами Кутузова 1-ої міри, Суворова 2-ої міри, Червоної Зірки, «Знак Шани» і медалями, а також рядом іноземних орденів.
