Фаворський Володимир Андрійович [2(14) .3.1886, Москва, – 29.12.1964, там же], радянський графік і живописець, народний художник СРСР (1963), дійсний член АХ(Академія витівок) СРСР (1962). Вчився в студії К. Ф. Юона в Москві (1903–05) і школі Ш. Холлоши в Мюнхені (1906–07), на мистецтвознавчому відділенні Московського університету (1907–1913). Член суспільства «Чотири мистецтва» (1924–28). З 1907 працював переважно в техніці ксилографії головним чином над книжковою ілюстрацією. Розробив струнку теорію оформлення книги, основні положення якої зводяться до наступного: книга – це єдність функціонального («інструмент для читання») і естетичних початків, цілісний організм, що вимагає зовні оформлення як річ, предмет побуту, тоді як всі внутрішні елементи книги мають бути підпорядковані завданню просторово-часового тлумачення літературних творів. Ритм розташування цих елементів в просторі книги, міра подробиці в характеристиці героїв і ситуацій, «певне відношення... предмету до простору» повинні виявляти стиль письменника, основні «моменти світогляду» літературних творів. Для гравюр Ф. періоду 1910 – середини 1930-х рр. характерні підкреслена пластичність, використання лише чорного, майже відчутного штриха [«Думки пана Жерома Куаньяра» А. Франса (1918 видавництво в 1963); «Фамарь» А. Глоби (видавництво в 1923); «Праці і дні Михайла Ломоносова» Г. Шторма (видавництво в 1934)], різноманітність стильових рішень, літературних творів, що відповідають стилю [епічних буд ілюстрації «Книги Рут» (видавництво в 1925); іронічно-буквальне перекладення поетичних метафор на мову пластики в «Будиночку в Коломне» Пушкіна (видавництво в 1929); романтична експресивність образів «Новорічної ночі» С. Д. Спасського (видавництво в 1932); символічність скульптурно завершених форм в «Новому житті» Данте (видавництво в 1934)]. З середини 1930-х рр. Ф. частіше користується білим штрихом, действеннєє передавальним світло, рух, психологічну характеристику персонажів. У його роботах органічно поєднуються філософська глибина образів, епічний і ліричний початок [оформлення «Сонетів» Шекспіра (видавництво в 1948), збірка «Роберт Бернс в переведеннях С. Маршака» (видавництво в 1950), ілюстрації до «Слова про полк Ігореве» (видавництво в 1954), «Борису Годунову» (1955, видавництво в 1956) і «Маленьким трагедіям» (видавництво в 1961) Пушкіна; все – Ленінська премія, 1962]. Багато працював над станковими ксилографіями («Жовтень 1917», 1928), у тому числі над портретами («Ф. Достоєвський», 1929, «Пушкін-ліцеїст», 1935, серія «Великі російські полководці», 1945–47), екслібрисами, видавничими марками. З 1942 звертався також до ліногравюре, виявляючи її декоративні (серія «Самарканд», 1942–44) і публіцистичні можливості («За мир», 1959). Ф. створив особливий стиль строгого, пластично ясного і гармонійного олівцем малюнка (серія «подвійних портретів», 1938–61, і ін.). В області монументального мистецтва Ф. добивався синтезу архітектури і живопису, розуміючи останню як ритмічну організацію простору, що розвертається в часі (розписи в Музеї охорони дитинства і материнства, фрески, 1933, і в Будинку моделей в Москві, сграффіто, 1935, обидві не збереглися). Роботам Ф. у театрі властиві поєднання конструктивної єдності організації сценічного простору з яскравою театральною умовністю, тонкістю живописних рішень («Дванадцята ніч» Шекспіра в МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького)-2, 1934, і ін.). Творчість Ф. зробило великий вплив на сов.(радянський) мистецтво, особливо на графіку. Професор Вхутемас(Вищі державні художньо-технічні майстерні) а-Вхутєїна (1920–30) Поліграфічного інституту (1930–34), інституту образотворчих мистецтв (1934–1938), інституту прикладного і декоративного мистецтва (1942–48) в Москві. Серед учнів – А. Д. Гончарів, А. А. Дейнека, Ю. І. Піменов, М. І. Піків.
Соч.: Розповіді художника-гравера, М., 1976; Про художника, про творчість, про книгу, М., 1966.
Літ.: Халамінський Ю., Ст А. Фаворський, М., 1964; Книга про Володимира Фаворськом, М., 1967; Клімов Р., Нотатки про Фаворськом, в збірці: Радянське іськусствознаніє, 74, М., 1975; його ж е, то ж, в збірці: Радянське іськусствознаніє, 75, М., 1976; V. Favorsky [Collection, Moscow, 1967.
