Учбове кіно, один з видів наукового кіно, що використовується як допоміжний засіб в учбовому процесі. Застосовується, як правило, в тих випадках, коли учбовий матеріал недоступний для сприйняття в звичайних умовах занять. За допомогою кінематографа можна уповільнити швидкі процеси і завдяки цьому зробити їх видимими, проникнути всередину явищ, прихованих від очей, збільшити найдрібніший предмет, перенести глядача в ін. країни, зробити зримими узагальнення і абстракції за допомогою рухомого малюнка (мультиплікація). Учбові фільми класифікуються залежно від предмету учбової дисципліни і її приватної методики, віку учнів, міри наукової підготовленості (якщо це дорослий глядач) і дидактичного призначення. У зв'язку з останнім розрізняють: фільми, що виконують функцію коротких кінодовідок; цілісні фільми, завдання яких пояснити той або інше питання учбової програми; фільми, що допомагають засвоїти виробничі навики (для демонстрації на спеціальних тренувальних стендах); інструктивні фільми, роз'яснюючий сенс і значення виробничих правил; ввідні, або вступні, – для ознайомлення з основними проблемами учбової дисципліни, її цілями і завданнями; завершальні (по всій дисципліні або її розділу), – що застосовуються для повторення пройденного матеріалу і стосуються головним чином найбільш важких для засвоєння питань. Цикл учбових фільмів (кінокурс) застосовується для освітлення всіх основних питань учбової дисципліни. Кожен вид кінопосібника відповідає завданням якнайповнішого викладу теми при мінімальній витраті учбового часу. Учбові фільми відрізняються жанровою різноманітністю, яка визначається головним чином методом кінематографічного рішення. Діячі сов.(радянський) В. до. при створенні кінострічок керуються комуністичною ідейною спрямованістю, прагнуть до наукової точності фільму, відповідності його сучасному рівню науки, а також вимог учбової програми.
В. до. стало розвиватися відразу після винаходу кінематографа братів Л. і О. Люмьер (1895). У 1898 у Франції знятий перший учбовий фільм. Початковий етап становлення В. до. характеризувався випадковістю тематики і наукового пошуку. У 1908 випуск учбових фільмів почався в США, де Т. А. Едісон зняв кінострічки «Будиночок мухи» і «Жаба». Новий етап в історії В. до. пов'язаний із створенням кінопроекційного апарату для узкопленочного кіно; у 20–30-і рр. проводилися експериментальні дослідження, організовувалися спеціальні центри – центральне бюро педагогічних картин (Великобританія), «Люче» (Італія) і ін. На початку 20-х рр. в Норвегії, Франції, Угорщині проводилися дослідження закономірностей сприйняття і структури фільмів; у університеті (США) Йельськом шляхом масового експерименту (1922), що дав сприятливі результати, вивчалася дія циклу фільмів на знання учнів. З кінця 40-х рр. учбові фільми створюються по всіх курсах середньої і вищої школи, багатотисячними накладами виробляються 8-мм кінострічки для касетного кіно в США, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Чехословакії, ГДР(Німецька Демократична Республіка) і ін.
Перші відомості про В. до. у Росії відносяться до 1897, в цьому ж році в Петербурзі показувалися учбові кінострічки. З 1907 картини, зняті на російських кінофабриках, – «Електричний телеграф», «Кровообіг», «Око» – демонструвалися на екранах. У фільмі «Інфузорія» вперше використовувалася мікрокінозйомка, в «Дослідах з рідким повітрям» – натурна зйомка в науковій лабораторії. Після Жовтневої революції 1917 сов.(радянський) В. до. розвивалося під впливом ідей Н. До. Крупськой, А. Ст Луначарського. У 30-і рр. було організовано масове виробництво учбових картин, регулярно виходили збірки «Учбове кіно» (1933–36), де публікувалися статті А. М. Гельмонта, М. М. Полонського, Ц. Кисельова, Б. Х. Толля і ін. про методику вживання В. до. Ряд статей Н. І. Жінкина присвячений дослідженням сприйняття учбових фільмів. В кінці 30-х рр. в Москві були створені кінолабораторії «Школфільм» і «Вузфільм», що освоїли випуск монтажних кінострічок. З середини 30-х рр. випуск учбових фільмів здійснюється в Москві, Ленінграді, Свердловську і Києві. Учбові кінокартини знімаються також на студіях документальних і науково-популярних фільмів союзних республік. У міністерстві освіти СРСР створена мережа фільмотек (понад 1500), через які школи отримують кінокартини. З 1967 проводиться Всесоюзний фестиваль учбових фільмів. Організовуються семінари творчих працівників і педагогів. У Академії педагогічних наук СРСР і НДІ(науково-дослідний інститут) вищої школи працюють науково-дослідні лабораторії В. до. і телебачення.
Літ.: Корецкий До., Зарубіжна учбова кінематографія, в збірці: Учбове кіно, ст 5, М., 1936; Учбовий фільм. Сб. ст., М., 1961; Шахмаєв Н. М-код,, Дидактичні проблеми вживання технічних засобів вчення в середній школі, М., 1973; Wittich W., Schuller C., Audio-visual materials, N. Y., 1957.
