Уткин Іосиф Павлович [15(28) .5.1903, станція Хинган, нині Хинганськ Хабаровського краю, – 13.11.1944], російський радянський поет. Учасник Цивільною і Великою Вітчизняною воєн. Друкувався з 1922. Успіх В. принесла «Повість про рудий Мотеле» (1925) – поема про зміни, внесені Жовтнем в життя єврейського містечка. Автор поеми «Миле дитинство» (1933), збірок «Перша книга віршів» (1927), «Публіцистична лірика» (1931), «Вірші» (1935), «Лірика» (1939) і ін. Поєднання революційного пафосу з м'якою ліричною зробило поезію В. популярною, особливо у молоді 20–30-х рр. Опублікував збірки лірики: «Фронтові вірші» (1942), «Про батьківщину. Про дружбу. Про любов» (1944) і ін. Загинув в авіаційній катастрофі, повертаючись з фронту.
Соч.: Вірші і поеми, М. – Л., 1966.
Літ.: Луначарський А. Ст, Собр. соч.(вигадування), т. 2, М., 1964, с. 317–19, 327–29 348–53; Саакянц А., Іосиф Уткин. Нарис життя і творчості, М., 1969; В ногу з тривожним століттям. Спогади про Іосифа Уткине, М., 1971.
