Уранові слюдки, група мінералів, водних фосфатів і арсенатов уранілу (Uo 2 ) 2 + , для яких характерна добре виражена слюдоподобная спайність в одному напрямі і пластинчаста форма кристалів. Загальна формула А (Uo 2 ) 2 (Xo 4 ) 2 ·nH 2 O, де А – H 3 O, Na, До, Ca, Ba, Cu, Mg і ін., а Х – Р або As. Містить близько 30 мінеральних видів, головні мінерали – торберніт і затінятиме . В основі кристалічної структури В. с. – шари, що складаються з дискретних уранільних груп (Uo 2 ) 2 + і фосфатних або арсенатних тетраедрів [РО 4 ] 3- , [Aso 4 ] 3- ; між шарами знаходяться катіони А, координовані молекулами води. По мірі гидратності В. с. підрозділяються на т.з. основні форми з n = 8 і більше (ряд торберніта) і метаформи з n = 8 і менше (ряд метаторберніту). В. с. основні форми легко втрачають частину води, переходячи в метаформи. Переважаюче забарвлення жовте, зелене, рідше рожева (слюдки із З і Mn). Для В. с. характерні перламутровий блиск, твердість 2–2,5 (за мінералогічною шкалою) і щільність 3200–3600 кг/м-коду 3 . В. с., Cu, що не містять, Fe, Pb, З, Mn відрізняються сильною люмінесценцією. Радіоактивні; легко розчиняються в кислотах. Все В. с. – гіпергенні мінерали, особливо характерні для зони окислення урано-сульфідніх родовищ. Входять до складу уранових руд .
Літ.: Собольова М. Ст, Пудовкина І. А., Мінерали урану. Довідник, М., 1957.
