Ультімобранхиальниє тельця (від латів.(латинський) ultimus — останній, крайній і греч.(грецький) branchia — зябра), зажаберниє, постбранхиальниє тільця, епітеліальні утворення у хребетних тварин і людини, відповідні парі рудиментарних зябрових мішків; складаються із скупчення замкнутих бульбашок з колоїдним вмістом. В. т.— похідні епітелію глотки, як і бранхиогенниє залози (щитовидна, зобна, околощитовідниє). Виявлені в вищих земноводних (в області горлової щілини), плазунів і птиць (у голуба прілежат до щитовидної залози). У всіх ссавців, окрім муравьеда, В. т. не оформлені — ділянки відповідної тканини в процесі зародкового розвитку включаються в тканину щитовидної залози . В. т. складаються з так званих з-кліток, що виробляють гормон кальцитонін, або тиреокальцитонін .
Літ.: Шмальгаузен І. І., Основи порівняльної анатомії хребетних тварин, 4 видавництва, М., 1947; Labhart А., Klinik derinneren Sekretion, 2 Aufl, Hdlb. — N. Y., 1971.
