Улманіс Карліс [4.9(23.8) .1877, нині Берзський сільрада, Добельського району Латвійської РСР, — 1942], реакційний політичний діяч буржуазної Латвії. Народився в сім'ї крупного землевласника. Вчився в Лейпцігському з.-х.(сільськогосподарський) інституті і університеті Небраски (США); агроном. У 1913 повернувся до Латвії. У 1917 заступник комісара буржуазного Тимчасового уряду Ліфляндськой губернії. Один з організаторів і лідерів контрреволюційній партії «Селянський союз» (квітень 1917); очолив латиську буржуазію в боротьбі проти Жовтневої революції і Радянської влади. З листопада 1918 по червень 1921 голова буржуазного Тимчасового уряду Латвії; за допомогою німецьких, а потім англійських і американських імперіалістів пригнічував в країні революційний рух. Прем'єр-міністр (1925—26, 1931, березень 1934 — червень 1940) і міністр закордонних справ (1926, 1931, 1934—36). У травні 1934 зробив фашистський переворот і став диктатором (у квітні 1936 призначив себе на пост президента Латвії); здійснював терористичну диктатуру на користь сільської і міської буржуазії. У липні 1940 був зміщений з поста президента і після проголошення Радянської влади в Латвії висланий з Латвійської РСР.
