Уеллс (Wells) Герберт Джордж (21.9.1866, Бромлі, – 13.8.1946, Лондон), англійський письменник. Походив з дрібнобуржуазного середовища. Закінчив Лондонський університет (1888). До 1891 отримав два учених звання по біології, з 1942 доктор біології. У 1893 опублікував підручники біології і фізіографії, в 1930 – популярну книгу «Наука життя» (т. 1–3, спільно з Дж. Хакслі). Романом «Машина часу» відкрив історію наукової фантастики 20 ст, спираючись на природно-научні концепції. Літературними джерелами для В. послужили твори Дж. Свіфта, Вольтера, амер.(американський) і йому.(німецький) романтиків. Полемізуючи з позитивістами, В. доводить, що розвиток суспільства в рамках буржуазних буд закінчиться звироднінням і загибеллю людства. У «Острові доктора Моро» (1896) алегорично представлена історія цивілізації – процесу необхідного, але жахливо жорстокого. Роман «людина-невидимка» (1897) направлений як проти відсталості міщан, так і проти ніцшеанської «надлюдини». «Війна світів» (1898) розповідає про навалу з Марса, що змусила людей засумніватися досконало своїй громадській організації. Сцени народної революції, що потрясла капіталістичне суспільство в 21 ст намальовані в романе«Когда сплячий прокинеться» (1899). Ранній цикл завершується романами «Перші люди на місяці» (1901) і «Їжа богів» (1904). «Колеса фортуни» (1896) відкривають список побутових романів У.: «Любов і містер Люїшем « (1900), «Киппс» (1905), «Історія містера Полчи» (1910), «Білбі» (1915). Сенсацію викликав роман «Анна-Вероника» (1909), присвячені питанню емансипації жінки. Самий значних з нефантастичних романів В. «Тоно-Бенге» (1909) був спробою в традиціях О. Бальзака дати «поперечний розріз» англ.(англійський) суспільства. Зазнає зміни і манера В.-фантаста: «В дні комети» (1906) – побутовий роман з вкрапленням фантастичного елементу; роман «Війна в повітрі» (1908) написаний у дусі «технічної» фантастики Жюля Верна, фантастичного елементу позбавлений роман «Звільнений світ» (1914), присвячена військовому і мирному використанню атомної енергії.
З 1900 В. виступає з прогностичними і утопічними творами: трактат «Передбачення» (1901), ряд статей. У романі-трактаті «Сучасна утопія» (1905) висунутий проект перевлаштування світу на основах державного соціалізму з широким допущенням приватного підприємництва. Основу ідеології В. складає просвіту (див. Освіта ) , що тлумачить стосовно 20 ст і набуло характеру буржуазного реформізму часом вельми радикального толку (трактат «Нові світи замість старих» 1908). Проте в романі-трактаті «Світ Вільяма Кліссольда» (1926) і трактаті «Легальна змова» (1928) В. різко протиставляє свої теорії марксизму. У 1903–09 В. полягав член «Фабіанського суспільства» і, хоча острокрітічеськи сприймав політичний опортунізм фабіанств, його власний світогляд був лише одній з форм фабіанства.
В роки 1-ої світової війни 1914–18 В. – діяльний учасник військової пропаганди (книга «Війна, яка покінчить з війнами», 1914). У 1916 опублікував антивоєнний роман «Містер Брітлінг п'є чашу до дна», але офіційно своїх позицій не змінив. Що намітилися тут богостроїтельськие теорії були розвинені В. у повістях «Бог – невидимий король» (1917), «Душа єпископа» (1917) і ін. Пропаганді нової релігії як засоби перевиховання людства присвячений також «Нарис історії» (1920), «Короткий нарис історії» (1922) і ін. роботи по історії і педагогіці. У 1923 В. опублікував просвітницький роман-утопію «Люди як боги». Починаючи з романа «Напередодні» (1927) зайняв активну антифашистську позицію (роман «Самодержавство містера Паргема», 1930; повість «Гравець в крокет», 1936). Неабияка сатирична майстерність В. виявилося в романах «Містер Блетсуорси на острові Ремпол» (1928), «Беліїнгтон Блепський» (1932) і «Необхідна обережність» (1941). У 1933 був вибраний президентом Пен-клубу .
В. тричі (у 1914, 1920 і 1934) відвідав Росію. Його бесіда с В. І. Леніним (6 жовтня 1920) здобула широку популярність завдяки книзі «Росія в млі» (1920). Не дивлячись на те, що В. не вірив в здатність Радянської Росії відновити і розвинути народне господарство без допомоги Заходу, «Росія в млі» зіграла велику роль в поширенні правди про Радянську Росію і Комуністичну партію. Під час 2-ої світової війни В. виступав на підтримку Сов. Союзу. Родоначальник науково-фантастичної літератури 20 ст, В. – найбільший майстер критичного реалізму, що вніс значний вклад до загальнолітературного процесу.
Соч.: The works. Atlantic edition, v. 1–28, L., 1924–27; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Собр. соч.(вигадування), т. 1–15, М., 1964; Коротка історія людства, М. – Л., 1924.
Літ.: Замятін Е., Герберт Уеллс, Л., 1922; Кагарліцкий Ю., Герберт Уеллс, М. 1963; Успенський Л., Записки старого петербуржця, Л., 1970, с. 346–77; Льовідова І. М., Парчевськая Б. М., Р. Дж. Уеллс. Бібліографія російських переведень і критичної літератури російською мовою, 1898 – 1965, М., 1966: Bergonzi Ст, The early H. G. Wells, Manch., 1961; Raknem I., H. G. Wells and his critics, Oslo, 1962; H. G. Wells. A comprehensive bibliography, 2 ed., L., 1968.
