Удмуртська мова, мова удмуртів, що живуть в Удмуртській АССР, Башкирською АССР, Татарською АССР, Марійською АССР,, Пермській і Свердловській областях Кировськой. Число тих, що говорять. я. 582 тис. чіл. (1970, перепис). Відноситься до пермської гілки угро-фінських мов уральської сім'ї. Має 2 прислівники: північне, з яким контактує діалект особливої етнічної групи — бесермян, і південне включаюче завятськие і закамськие говори. В. я. відрізняється від інших пермських мов наголосом на останньому складі слова, наявністю среднерядного «ö» лише у першому складі слова, регулярною відповідністю «» (дж) і «» (дьзь) початковому «р» відвічних слів, деякими особливостями морфології дієслова, наявністю двох форм відмінювання, умовного нахилу з суфіксом «-сал» і майбутнього часу з суфіксом -о-/-ло-. У лексиці В. я. багато тюркських запозичень (древнебулгарських і татарських). Писемність з 2-ої половини 18 ст на російській графічній основі. Дореволюційна література на В. я. видавалася на різному говорі. Сучасну літературну мову представляє синтез північного і південного говору з врахуванням особливостей серединних говоров.
Літ.: Бубріх Д. Ст, Історична фонетика удмуртської мови, Іжевськ, 1948; Граматика сучасної удмуртської мови, [ч. 1], Іжевськ, 1962; Тепляшина Т. І., Удмуртська мова, в кн.: Мови народів СРСР, т. 3, М., 1966 (літ.); Граматика сучасної удмуртської мови. Синтаксис простої пропозиції, Іжевськ, 1970; Граматика сучасної удмуртської мови. Синтаксис складної пропозиції, Іжевськ, 1974; Удмуртсько-російський словник, М., 1948; Російсько-удмуртський словник, М., 1956.
