Угорський національний театр (Nemzeti Színház), драматичний театр в Будапешті. Відкритий в 1837. Спочатку називався «Пешті угорець синхаз», з 1840 — Національний театр (до 1884 в репертуарі були драматичні і оперні спектаклі). У трупі театру об'єдналися кращі угорські актори Р. Деріне, До. Медьері, Же. Сентпетері, Р. Лаборфальві і ін., розвиваючі демократичні традиції національного сценічного мистецтва. В період Революції 1848—49 театр був близький визвольному руху (багато акторів брали безпосередню участь у визвольній боротьбі). Серед акторів цього часу — М. Лендваї, Р. Егрешши. У 60-і рр. 19 ст, в період керівництва театром драматурга Е. Сиглігеті, в нім ставилася національна драматургія, затверджувалася реалістична спрямованість акторського мистецтва. У 70-і рр. театром керував Е. Паулаї — один з провідних угорських режисерів, який ставив п'єси М. Верешмарті, І. Мадача, а також твори Софокла, В. Шекспіра, Г. Ібсена і ін. Керівництво Паулаї сприяло формуванню мистецтва видатної трагедійної актриси М. Ясаї. Після 1-ої світової війни в театрі працювали: режисер Ш. Хевеши, актори А. Одрі, Р. Байор і ін., творчість яких сприяла відродженню національних традицій. Новий підйом в діяльності Ст н. т. почався після встановлення народної влади (1945). Театром керували Т. Майор і Е. Геллерт . Серед найбільш значних спектаклів 50-х гг.: «Банк-бан» Катони, «Отелло» і «Річард III» Шекспіра, «Димне піднебіння» Дарваша і ін. У трупі театру в різні роки були актори: А. Шомлаї, Е. Шомодьі, А. Текеш, І. Апаті, І. Тімар, М. Раткаї, М. Лукач, Ф. Бешшеньєї, 3. Варконьі, Ш. Балаж, М. Теречик, І. Шинковіч і ін.
Літ.: Гершковіч А. А.. Сучасний угорський театр, М., 1963; Pukánszkyne Kádár Y., A Nemzeti Szinház Szízéves története, köt. 1—2, Bdpst, 1940.
