Угорська мова, мова угорців, відноситься до угорськой групи угро-фінських мов. Поширений в Угорщині, в пограничних районах Румунії, Чехословакії і Югославії, в Закарпатті (УРСР). На Ст я. говорить близько 13.,4 млн. чіл. (1960, оцінка). Для фонетики Ст я. характерна гармонія голосних із зіставленням голосних заднього ряду і переднього ряду, погублених і неогубленних; відповідно уподібнюються словоїзменітельниє і словотворчі суфікси: fal-on — «на стіні», kép-en — «на картині», tükr-ön — «на дзеркалі». Голосні і приголосні фонемний протиставляються по довготі. Наголос знаходиться на першому складі слова. За морфологічним типом Ст я. що аглютинує. Імена змінюються по двох числах, по відмінках (їх близько 20), по особисто-присвійних формах і 3 мірах порівняння. Граматичного роду немає. Прикметники і числівники як визначення не узгоджуються з визначуваними. Словотворення імен здійснюється в основному дорогою суффіксациі і словоскладання. Дієслова мають 2 числа, 3 особи, 3 часи (сьогодення, прошедшєє, майбутнє), 3 нахили (дійсне, наказове, умовне); майбутнє дійсного і прошедшєє умовного нахилів утворюються за допомогою допоміжних дієслів, останні часи і нахили прості. Службові слова: послелоги, певний і невизначений артиклі, союзи частки. У лексиці Ст я. є значні пласти тюркських, слов'янських і німецьких запозичень.
Перший письмовий пам'ятник Ст я. — «Надгробна мова» (близько 1200). До 2-ої половини 16 ст більшість літературних пам'ятників були написані не на Ст я., а на латинському і німецьких мовах. З пробудженням національної самосвідомості в 16 і 17 вв.(століття) починають писати на Ст я. Нормалізуючу роль в розвитку літератури Ст я. зіграли праці П. Пазманя і І. Дьендьеши і переведення Біблії Р. Каролі. З кінця 18 ст наростає рух за «оновлення мови», очолюване літературним діячем Ф. Казінци, пов'язане з суспільним підйомом перед Революцією 1848—49 і з боротьбою угорців за національну незалежність. Воно сприяло розвитку літературного Ст я. у 19 ст в творчості письменників Ш. Петефі, Я. Араня, М. Йокаї, До. Міксата. У 20 ст літературне Ст я. наблизився до розмовного.
Літ.: Майтінськая До. Е., Угорська мова, ч. 1—3, М., 1955—60; A mai magyar nyelv rendsze. Leírónyelvtan, kot. 1—2, Bdpst, 1961—62.
