Тіхоміров Микола Іванович (1860 — 28.4.1930, Ленінград), радянський фахівець в області ракетної техніки. У 1894 зайнявся проблемою створення ракетних снарядів — «саморушних мін реактивної дії». У 1912 представив морському міністерству проект такого снаряда. У 1915 подав прохання про видачу привілею на нового типа «саморушних мін» для води і повітря. Т. пропонував використовувати як рушійну силу реакцію газів, що виходять при згоранні вибухових речовин або легко займистих рідких пальних у поєднанні з довкіллям, що ежектується. Винахід Т. отримав покладе. оцінку експертної комісії під головуванням Н. Е. Жуковського. У 1921 за пропозицією Т. була створена лабораторія для розробки його винаходів, що отримала згодом найменування Газодинамічній лабораторії (ГДЛ). Незабаром після заснування ГДЛ її діяльність зосередилася на створенні ракетних снарядів на бездимному поросі. У 1930 на ймення Т. виданий патент на рецептуру такого пороху і технологію виготовлення шашок з нього. Ім'я Т. привласнене одному з кратерів на зворотному боці Луни. У Москві встановлений пам'ятник Т. (1971).
Літ.: Глушко Ст П., Роль Газодинамічної лабораторії (ГДЛ) в розвитку ракетної техніки, «Вісник АН(Академія наук) СРСР», 1972 № 2, с. 100—08.
