Тітка [псевдонім; справжнє ім'я Елоїза (Алоіза) Степанівна Пашкевіч] [3(15) .7.1876, село Пещина, нині Щучинського району Гродненської області, — 5(18) .2.1916], білоруська поетеса. Народилася в селянській сім'ї. Закінчила курси П. Ф. Лесгафта в Петербурзі. У 1904—05 у Вільнюсі активно брала участь в революційних подіях. Тоді ж з'явилися у вигляді листівок і прокламацій її перші вірші. Рятуючись від репресій, в кінці 1905 Т. виїхала в Галіцию. Тут в 1906 видала дві невеликі збірки віршів «Хрещення на свободу» (під псевдонімом — Гаўрила) і «Скрипка білоруська» (під псевдонімом — Гаўрила з Полацку). Поетеса оспівує революцію, зве народ на штурм самодержавства. Її лірика романтично підведена, забарвлена в радісні тони, насищена народною символікою. Т. ввела в білоруську поезію нові ліричні жанри — політичні вірші-гімни, вірші-заклики, революційні пісні.
Влітку 1906 поетеса приїжджає до Вільнюса і знову віддається революційній роботі. Бере участь у виданні першої легальної білоруської газети «Наша доля»; у № 1 надрукований її перший прозаїчний твір «Клятва над кривавими межамі», що правдиво малює боротьбу селян за землю і волю. Останніми роками життя Т. надрукувала декілька ліричних віршів і психологічних новел; під час 1-ої світової війни 1914—18 працювала сестрою милосердя на фронті, вела революційну пропаганду серед солдатів. У 1916, під час німецької окупації, роз'їжджала по селах, допомагаючи селянам боротися з епідемією тифу; заразилася і померла від цієї хвороби. Похована в селі Новий Двір поблизу Лідського повіту Віленськой губернії, нині Щучинського району Гродненської області
Соч.: Вибрания твори, [вступ. ст. Л. Арабей], Miнськ, 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране. [Вірші і проза], М., 1953.
