Тірсо де Моліна (Tirso de Molina) [псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Габрієль Тельес (Téllez) j (1571 або близько 1583, Мадрид, — 12.3.1648, Сорія), іспанський драматург. Вчився в університеті Алькала-де-Енарес. Займав високі пости в чернечому ордені мерсенарієв, з 1632 — його історіограф. Перша опублікована книга — «Толедські вілли» (1621) — по жанру близька до пасторального романа і включає поряд з дією, що обрамувала, декілька новел і три п'єси (у тому числі «Сором'язливий в палаці», написана в 1605—06). Своєрідною «благочестивою» антитезою їй є збірка «Потішати, приносячи користь» (1635). У 1627—1636 Т. де М. випустив 5 збірок п'єс; у передмові до 3-го вказувалося, що їм написано 400 п'єс (збереглося близько 90). Приналежність йому ряду п'єс залишається недоведеною.
Т. де М. писав п'єси на історичних («Щаслива доля дона Альваро і нещасна доля Руй Лопеса д''Авалоса», 1615—21, видавництво 1635; «Мудрість жінки», 1630—33, видавництво 1634, і ін.), біблейські («Помста Фамарі», «Що більше, то і менше», 1614, видавництво 1627, і ін.) і агіографічні (трилогія про св. Хуане) сюжети, релігійно-філософські драми [найбільш відома — «Засуджений за недолік віри», 1614—15(?), видавництво 1634], ауто, а також комедії, в яких характерна для комедій «плаща і шпаги » інтрига (класичний зразок — «Дон Хиль зелені штани», 1615, видавництво 1635) поєднується з глибоким психологізмом (наприклад, «Ревнива до себе самій»).
Т. де М. розвивав принципи ренесансної драми Л. Ф. де Вега Карпьо . В той же час в його творчості, що належить, вже епосі бароко, відбився крах гуманістичної віри в людську природу, розчарування в любові як піднесеному і ушляхетнюючому душу людини відчутті і честі, що розуміється як безумовне підпорядкування голосу громадської думки. У п'єсах Т. де М. втілилося уявлення про невірогідність, театральність і брехливість всього сущого. Спостерігаючи загальний соціальний розлад і занепад вдач в Іспанії, в цілях затвердження етичної свідомості Т. де М., як і багато його сучасників, звертався до релігії. Найбільш відома його драма — пустун «Севільський, або Кам'яний гість» [1619— 20(?), видавництво 1630], в основі якої — народний переказ про молодий гульвісі, що образила мерця і що жорстоко поплатився за святотатство. Герой п'єси дон Хуан Теноріо відкриває галерею образів Дон Жуана в світовій літературі. У інтерпретації Т. де М. він — скептик, наділений руйнівним розумом, заперечливий всяку мораль і рухомий виключно егоїстичними спонуками. У Росії Т. де М. став популярним з кінця 19 ст
Соч.: Obras dramáticas completas, t. 1—3, Madrid, 1946-58; Obras, Madrid [1970] (Biblioteca de autores espanoles, v. 236); у русявий.(російський) пер.(переведення) — Комедії, [вступ. ст. В, Сплюнаса], Т . 1-2 [М., 1969]; Толедські вілли[предісл. Н. Томашевського, М., 1972].
Літ.: Кржевський Би. А., Статті про зарубіжну літературу, М-код.—Л., 1960; Nougué A., L''oevre en prose de Tirso de Molina Toulouse [1962]; Maurel S., L''univers dramatique de Tirso de Molina. Thése, [P.], 1971.
