Тімрава (Timrava) [псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Вожена Сланчикова (Slánčiková)] (2.10.1867, Поліхно, — 27.11.1951, Лученец), словацька письменниця, народний художник Чехословакії (1947). Друкувалася з 1893. У розповідях і повістях з життя провінційної інтелігенції, написаних в 1896—1907 («Пізно», «Бал», «Уроки життя», «Боротьба», «Велике щастя»), а також в розповідях 1907—14 про селян («Без радості», «Сім'я Канатки», «Деспот», «Тяпаки» і ін.) проаналізована дія буржуазних стосунків, власті грошей на долі людей, на їх етичний світ. Вершина творчості Т. — остросоциальная повість «Герої» (1918), де війна змальована як величезне зло для народу. Протиріччя життя періоду буржуазної республіки відбилися в повістях «Все для народу», «Дві епохи» і ін. Художню манеру Т. характеризують тонкий психологізм, лаконічність стилю, виконаного внутрішній енергії.
Соч.: Zobrané spisy, sv. 1—7, Brat., 1955—59; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Без радості. [Предісл. Ю. Богданова], М., 1960.
Літ.: Карська Т. С., Тімрава, в кн.: Історія словацької літератури, М., 1970; Timrava v kritike а spomienkach. Sbornik Brat., 1958.
