Тюленев Іван Володимирович [р. 16(28) .1.1892, с. Шатрашани, нині Сурського району області Ульяновськой], радянський воєначальник, генерал армії (1940). Член КПРС з 1918. Народився в селянській сім'ї. Учасник 1-ої світової війни 1914—18, унтер-офіцер, був нагороджений 4 георгіївськими хрестами. Після лютневої революції 1917 обирався членом ескадронного і полкового комітетів і ради Петрограду. У 1917 — в Червоній Гвардії, з лютого 1918 — в Червоній Армії. У Громадянську війну 1918—20 брав участь в боях на Східному, Південному і Західному фронтах, при придушенні Кронштадтського антирадянського заколоту 1921 і розгромі антоновщини був командиром взводу, ескадрона, кавалеристської бригади (4-ій кавалеристській дивізії) і 15-ої кавалеристської дивізії. Закінчив Військову академію РККА (1922), курси вищого начальницького складу (1929). Командував кавалеристською дивізією, був начальником кавалеристської школи; з 1931 на відповідальних посадах в центральному апараті, командував військами Закавказького і Московського військових округів (1938—40). Брав участь в звільненні Західної України (1939) на посаді командувача військами 12-ої армії. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 командував військами Південного фронту (червень — серпень 1941), резервної і 28-ої армій (листопад 1941 — лютий 1942), Закавказького військового округу (березень — травень 1942), Закавказького фронту (з травня 1942 до кінця війни). Після війни командував військами Харківського військового округу (1945—46), потім на відповідальних посадах в центральному апараті міністерства оборони. З травня 1958 військовий інспектор-радник групи Генеральних інспекторів міністерства оборони. Кандидат в член ЦК ВКП (б) в 1941—1952. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5 орденами Червоного Прапора, орденом Кутузова 1-ої міри, медалями, почесною зброєю — пістолетом з золотим зображенням Державного герба СРСР, а також декількома іноземними орденами і медалями.
Соч.: Радянська кавалерія в боях за Батьківщину, М., 1957; Через три війни, 2 видавництва, М., 1972; Крах операції «Едельвейс», Орджонікідзе, 1975.
