Тушнова вероніка Михайлівна [14(27) .3.1915, Казань, — 7.7.1965, Москва], російська радянська поетеса. Дочка М. П. Тушнова . Вчилася в Ленінградському медичному інституті (1931—35). Учасниця Великої Вітчизняної війни 1941—45. Друкувалася з 1944. Опублікувала збірки віршів «Перша книга» (1945), «дороги-дороги» (1954). З найбільшою повнотою дарування Т. — поета загостреного ліричного відчуття — розкрилося останніми роками: збірки «Пам'ять серця» (1958), «Сто годинників щастя» (1965) і ін., в яких вона говорить про високу любов, закликає до достовірно людських відносин між людьми. Виступала як перекладач.
Соч.: Лірика. [Предісл. Яскраво-червоний. Міхайлова], М., 1969; Вірші, М., 1974.
Літ.: Басалаєв І., Вірші Вероникі Тушнової, «Зірка», 1955 № 1; Жірмунськая Т., Комора тепло. «Літературна газета», 1967, 12 липня; Сиегова І., Сто годинників щастя, там же, 1970, 4 березня.
