Тучкови, герої Вітчизняної війни 1812; сини Олексія Васильовича Тучкова (1729—1799), інженера-генерала-поручика, сенатора. Микола Олексійович Т. [16(27) .4.1765 — 30.10(11.11) .1812], генерал-лейтенант (1799). Учасник воєн з Швецією (1788—90) і Польщею (1792—94). У 1799 під час війни з Францією командував полком в корпусі генерала А. М. Рімського-корсакова і брав участь в битві під Цюріхом. У російсько-пруссько-французькій війні 1806—07 командував дивізією і правим крилом армії в битві при Прейсиш-Ейлау, в російсько-шведській війні 1808—09 — дивізією. У 1812 командир 3-го піхотного корпусу, що відрізнився в боях під Острівною і Смоленськом. Під час Бородінського битви 1812 корпус Т. займав оборону на крайньому лівому фланзі російської армії в села Утіца, прикриваючи Стару Смоленську дорогу. У критичний момент бою Т. очолив контратаку, був важко поранений і помер від ран. Сергій Олексійович Т. [1(12) .10.1767 — 3(15) .2.1839], військовий письменник і поет, генерал-лейтенант (1829), сенатор. Учасник воєн з Швецією (1788—90) і Польщею (1792—94). З 1802 очолював цивільну адміністрацію в Грузії. У 1808—12 брав участь у війні з Туреччиною. Під час Вітчизняної війни 1812 черговий генерал Дунайської армії. У російсько-турецькій війні 1828—29 полягав при головнокомандуючому російською армією. Автор «Військового словника» (частини 1—2 1818) — прообразу російської військової енциклопедії, «Вигадувань і переведень» (частини 1—4, 1816—17), «Записок» (1908). Павло Олексійович Т. [8(19) .10.1775 — 24.1(5.2) .1858], генерал-майор (1803). Під час російсько-шведської війни 1808—09 командував бригадою, в 1812 на початку війни — ар'єргардними частинами у складі 2-го піхотного корпусу. Після Смоленської битви, командуючи авангардом правої колони 1-ої армії, що відходила, під час бою при Валутіной горе (7 серпня) своїми успішними діями затримав противника і забезпечив відхід військ 1-ої армії. Був важко поранений і узятий в полон. З 1815 командував дивізією, з 1819 у відставці, з 1826 на цивільній службі, з 1838 член Державної ради. Олександр Олексійович Т. [3(14) .3.1778, Київ, — 26.8(7.9) .1812, біля села Семеновськой, нині Можайського району Московської області], генерал-майор (1808). У російсько-пруссько-французькій війні 1806—07 командував полком, під час російсько-шведської війни 1808—09 був черговим генералом при штабі головнокомандуючого. У 1812 командир бригади 3-ої піхотної дивізії, відрізнився під Вітебськом і Смоленськом. Під час Бородінського битви убитий при контратаці Семеновських флеші. Його дружина М. М. Тучкова (1781—1852) в 1820 побудувала біля Семеновських флеші церкву, а в 1839 заснувала Спасо-Бородінський жіночий монастир.
