Тучкевіч Володимир Максимович [народився 16(29) .12.1904, сіло Яноуци, нині Чернівецької області], радянський фізик, академік АН(Академія наук) СРСР (1970; член-кореспондент 1968), член Президії (з 1971) АН(Академія наук) СРСР. Член КПРС з 1952. Після закінчення Київського університету (1928) працював в Українському метеорологічному інституті. У 1931—35 у Всеукраїнському рентгенологічному інституті, в 1935—36 в Ленінградському рентгенівському інституті, з 1936 в Ленінградському фізико-технічному інституті (з 1967 директор). Одночасно в 1931—35 викладав в Харківському електротехнічному інституті, в 1935—60 — в Ленінградському політехнічному інституті. Основні праці по фізиці напівпровідників і створенню напівпровідникових приладів. Використовуючи розроблену їм імпульсну методику, досліджував кінетику і ємкісні властивості медно-закисних, селенових і сірчисто-мідних випрямлячів. Отримав чисті монокристали Ge і створив площинні транзистори і діоди. Спільно з ін. заклав основи виробництва силових напівпровідникових вентилів і випрямних агрегатів на їх основі (Ленінська премія, 1966). Створив дозиметр рентгенівського випромінювання. Брав участь в розробці системи розмагнічування кораблів (Державна премія СРСР, 1942). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Володимир Максимович Тучкевіч. [До 70-ліття з дня народження], «Успіхи фізичних наук», 1975, т. 115, ст 1.
