Тургайськая фауна, індрікотерієвая фауна, сукупність видів тварин, переважно ссавців, населяли в олігоцені простору Центральної Азії і Казахстану. Вперше встановлена для Західного Казахстану А. А. Борісяком, що описав в Тургайськой улоговині (звідси основна назва) типових для Т. ф. гігантських безрогих носорогів — індрікотерієв (звідси друга назва) і ряд ін. супутніх їм теплолюбивих ссавців — мешканців лісових, лісостепових і болотистих ландшафтів. Основним елементом Т. ф. були непарнокопитні: індрікотерії, дрібні аллацеропси, гиракодонти, болотяні носороги — амінодонти, а також тапіроїди і халікотерії. У Т. ф. представлені: з насекомоядних — примітивні їжаки і землерийки; з хижих — креодонт, древні куниці, псові; архаїчні зайцеобразниє; з гризунів — белкообразноє тварина просциурус, великі риючі циліндродонтіди, хом'яки, бобри; з парнокопитних — свінообразниє (ентелодони і антракотерії), дрібні газельовідниє жуйні і ін. Крім того, у складі Т. ф. виявлені залишки птиць, черепах, риб, комах, різних молюсків. В межах величезного простору, населеного Т. ф., склад її не був однорідний. Широке поширення Т. ф. підтверджується і тим, що флора однотипного характеру і одновікова з нею (тургайськая флора) була також широко поширена в помірному поясі Азії.
