Тундра (від фін.(фінський) tunturi — безліса, гола піднесеність), тип рослинності, характерний для арктичної області, обмеженої з Ю. лісами, а з С. арктичними (полярними) пустелями (див. Арктичних пустель зона ). Т. пов'язані з холодним кліматом і холодними грунтами, що підстилають, як правило, багатолітньою мерзлотою. У горах Скандинавії, Уралу, Сибіру, Аляски Північної Канади зустрічаються гірські Т. В Т. переважають багатолітні рослини: мохи, лишайники, трав'янисті гемікріптофіти і хамефіти (дерновінниє, кореневищні, рослини-подушки і напівподушки, розеткові і напіврозеткові), листопадні чагарнички-хамефіти (Salix polaris і ін.), вічнозелені чагарнички (Empetrum hermaphroditum, Ledum decumbens і ін.) листопадні низькорослі чагарники нанофанерофіти (Betula папа, Ст exilis, Salix lanata і ін.). Однорічники (Koenigia islandica і ін.) і цибулинні геофіти (Lloydia serotina і Ін.(Древн)) — одиничні. Т. властива полідомінантность (у кожному рослинному співтоваристві є декілька домінуючих видів, що зазвичай відносяться до разним життєвим формам ) і мозаїчна структура, пов'язана з криогенним мікрорельєфом, який представлений горбами, купиною, улоговинками і ін. Незрідка рослинна дернина уривається плямами голого грунту.
Велику частину тундрової зони Північної півкулі займають Т. субарктичні (північні і південні), на північних її околицях змінявшись Т. арктичними, де немає чагарників чагарників, поряд з мохами, лишайниками і травами, велику роль грають арктоальпійські чагарнички (Salix polaris, Dryas ос-topetala) і ін. На В. Европейськой частини СРСР і в Західному Сибіру для південних Т. характерні крупноєрниковиє Т. з добре вираженим ярусом з карликової берези (Betula nаnа) з домішкою верб. До С. ярус чагарників рідшає, вони стають приземистішими і великої ролі в рослинному покриві набуває, поряд з мохами, чагарничками і чагарниками, що напівстелються, осока (Carex ensifolia ssp. arctisibirica), є домішка дріади. У Східному Сибіру з збільшенням континентальності клімату на зміну крупноєрниковим Т. приходять мелкоєрниковиє Т. з ін. виглядом берізки (Betula exilis). На Чукотці і Алясці панують кочкарниє Т. з пухівкою (Eriophorum vaginatum) і осокою (Carex lugens) за участю гіпнових і сфагнових мохів і домішкою низькорослих чагарників, яких до С. стає менше. У субарктичних Т. Канади і Гренландії переважають Т. з пануванням ерікоїдних чагарничків (Vaccinium uliginosum ssp. microphyllum Cassiope tetragona і ін.). Т. служать пасовищами для оленів, мисливськими угіддями, місцями збору ягід (морошки, голубики, шикши). У Т. можливе овочівництво у відкритому грунті; розроблені прийоми створення на місці Т. високоврожайних лугів. Про тваринний світ див.(дивися) в ст. Тундрова фауна .
Літ.: Городків Би. Н., Рослинність тундрової зони СРСР, М. — Л., 1935; Сочава Ст Би., Городків Би. Н., Арктичні пустелі і тундра, в кн.: Рослинний покрив СРСР. Текст пояснення до «Геоботанічної карти СРСР» м. 1:4000000, [ч.]1, М. — Л., 1956; Тіхоміров Би. А., Динамічні явища в рослинності плямистої тундри Арктики, «Ботанічний журнал», 1957, т. 42 №11; Александрова Ст Д., Принципи зонального ділення рослинності Арктики, «Ботанічний журнал», 1971, т. 56 №1; Хантімер І. С., Сільськогосподарське освоєння тундри, Л., 1974; Юрцев Би. А., Проблеми ботанічної географії Північно-східної Азії, Л., 1974; Knapp R., Die Vegetation von Nordund Mittelamerika und der Hawaii-lnsein, Jena, 1965; Walter Н., Die Vegetation der Erde in ökologischer Betrachtung, Bd 2 — Die gemässigten und arktischen Zonen, Jena, 1968.
