Туманян Ованес Тадевосовіч [7(19) .2.1869, с. Дсех, нині Туманянського району Вірменської РСР, — 23.3.1923, Москва], вірменський письменник, громадський діяч. Народився в сім'ї священика. З 1887 працював у вірменській духовній консисторії в Тбілісі, потім в канцелярії вірменського видавничого суспільства (до 1893). Почав писати в середині 80-х рр., співробітничав у вірменських газетах і журналах. З виходом збірок «Вірша» (т. 1—2, 1890—92) поезія Т. отримала суспільне визнання. Вже в поемах, віршах і баладах 90-х рр. відбиті соціально-психологічні конфлікти, звичаї народу, його фольклорні традиції. Етап зрілості в творчості Т. відноситься до останнього десятиліття 19 — початку 20 вв.(століття), коли він виступав головним чином як епічний поет, що талановито змалював життя вірменського патріархального села з її часом трагічними колізіями: поеми «Маро» (1887, опублікована 1892), «Лореци Сако» (1889 опублікована 1890) і особливо — «Ануш» (1890, опублікована 1892, 2-я редакція 1901—02, опублікована 1903). Поема «Стогону» (1890, опублікована 1893 і 1914) — про стихійний протест селянських мас, про їх боротьбу проти феодального і капіталістичного гніту. Поема «Поет і Муза» (1899, опублікована 1901) присвячена темі високого призначення поезії. Незавершена поема-казка «Тисячоголосий соловей» піднімає філософсько-естетичні проблеми.
Творчість Т. нерозривно пов'язана з фольклором. Вірність духу народно джерела поєднується у нього з яскравим вираженням демократичних і гуманістичних ідей. Народне віддання надихнуло Т. на створення поеми «Узяття фортеці Тмук» (1902, опублікована 1905). Багато балад засновано на вірменських і східних легендах і відданнях: «Ахтамар» (1892), «Парвана» (1903), «Крапля меду» (1909), «Голубиний скит» (1913), «Шах і рознощик» (1917). На основі декількох варіантів вірменського епосу Т. створив поему «Давид Сасунський» (1902, опублікована 1903), яка з'явилася кращою обробкою героїчних оповідей у вірменській літературі. У розповідях Т. розкрита психологія селянина; вони глибокі в художніх узагальненнях, правдиві і мітки в деталях, в них створені сильні характери. У 1900-і рр. Т. віддав багато сил дитячій літературі; був співробітником дитячого журналу «Аськер» (заснований в 1905).
На початку 20 ст розвернулася суспільна діяльність Т. В 1905—07 він виступав проти кривавих міжнаціональних зіткнень; був двічі арештований (1908 і 1911). У 1899 під керівництвом Т. в Тбілісі був організований літературний кружок «Вернатун» («Мансарда»), куди увійшли видні вірменські письменники. У 1912—1921 Т. — голова Кавказького суспільства вірменських письменників. Т. закликав до співпраці з демократичними силами Росії. Беззастережно прийняв Жовтневу революцію 1917 і Радянську владу у Вірменії. Був головою Комітету допомоги Вірменії (1921—22), брав участь в будівництві нової культури. У багаточисельних статтях освітлював питання суспільного життя, літератури, фольклору, розвитку вірменської літературної мови і діалектів.
Творчість Т. надав великий вплив на розвиток принципів народності і реалізму у вірменській літературі. Створені ним образи знайшли втілення в образотворчому мистецтві, театрі, кіно, музиці (опери «Ануш» А. Тіграняна постановка 1912; «Алмаст» А. Спендіарова, постановка 1930). Вигадування Т. переведені на багато мов світу.
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибрані твори. [Вступ. ст. Н. Туманян], т. 1—2, М., 1960; Вірші і поеми, Л., 1969; Лірика, М., 1969; Ізбр. твори, т. 1—3, Ер., 1969.
Літ.: Брюсов В.Я., Про Вірменію і вірменську культуру, Ер., 1963; Ахвердян Л. О., Світ Туманяна, М., 1969; Грігорьян До. Н., Ованес Туманян. 1869—1923, Ер., 1969; Джрбашян Е. М., Поезія Туманяна, М., 1969; Туманян 100. Ювілейний літопис, Ер., 1974.
