Трибрахій (греч. tríbrachys, від tri-. у складних словах — три і brachуs — короткий), 1) у античному віршуванні — стопа з трьох коротких складів (див. Метричне віршування ). 2) У російському віршуванні Т. інколи називають пропуск наголосу в стопі дактиля, амфібрахія або анапеста, наприклад:
Перша справа у діда —
Потолко вать з мужиком.
Н. А. Некрасов.
В 19 ст пропуски уживалися рідко (переважно на 1-ій стопі дактиля, як в прикладі), в 20 ст — частіше і не лише на початку, але і в середині вірша.
