Трансільванія (Transilvania), історична область на С. Румунія. Прадавні сліди перебування людини на території Т. відносяться до палеоліту. З 2-ої половини 1-го тис. до н.е.(наша ера) тут мешкали фракийськие племена гето-даков, які в 4—2 вв.(століття) до н.е.(наша ера) об'єднувалися в племінні союзи. У 3 ст до н.е.(наша ера) на території Т. проникли кельти. У 1 ст до н.е.(наша ера) сформувалося дакийськоє раннерабовладельчеськоє держава з центром в Т. З початку 2 ст н.е.(наша ера) до 271 територія Т. підкорялося римлянам, входила до складу римської провінції Дакия. У 3—6 вв.(століття) через Т. пройшли племена готовий, гунів, гепідов, аваров. У 6—7 вв.(століття) на території Т. оселилися слов'яни, в кінці 9 ст (за свідченням джерел) локалізувалося романізоване населення — влахи (волохи). У 10 ст тут осіла частина угорських племен. У 11—12 вв.(століття) Т. перейшла під владу королів Угорщини що поселили тут пізніше венгров-секєєв (секлеров) і саксів; у Т. почався процес феодалізування. У 1241 територія Т. піддалося навалі монголо-татар. У 12 — початку 16 вв.(століття) у влади стояли воєводи (зазвичай — угорські магнати). До середини 13 ст в Т. виникають міста, в 14 ст з'являються цехові організації ремісників. 15—16 вв.(століття) відмічені антифеодальними виступами селян (Селянське повстання 1437—38, повстання Дожі Дьер-дя 1514). До кінця 17 ст основна маса селянства Т. повністю покріпачила. У 1541 утворилося відносно самостійне князівство Трансильванськоє, що визнало сюзеренітет турецького султана. В кінці 16 — початку 17 вв.(століття) Т. разом з Валахией і Молдовою короткий час знаходилася під владою господаря Міхая Хороброго. У 17 ст Т. була об'єктом боротьби між імперіями Габсбургськой і Османом, грала значну роль в боротьбі Угорського королівства проти Габсбургов. У 1687 військ Габсбургов окуповували територію Т. На Карловіцком конгресі 1698—99 Габсбурги добилися міжнародного визнання своєї влади над Т. Со 2-ої половини 18 ст в надрах феодалізму в Т. зароджуються капіталістичні стосунки. Жорстока феодальна експлуатація викликала Трансильванськоє селянське повстання 1784—85 . Розвиток капіталізму сприяв розгортанню національно визвольного руху в Т., у тому числі і серед найбільш пригноблюваної частини населення — румун. Під час Революції 1848—49 в Угорщині селяни Т. захопили частину поміщицьких земель. У 1854 Габсбурги підтвердили особисту свободу селян (проголошена в 1785, потім в 1790 скасована), за якими закріпили землі, захоплені ними в ході Революції 1848—49. З освітою в 1867 Австро-угорській монархії Т. була включена до складу Угорського королівства. В кінці 60-х рр. в Т. з'явилися перші робочі асоціації. У 1881 заснована Румунська національна партія Т., що вимагала автономії Т. в рамках імперії Габсбургськой, національного рівноправ'я румун і ін. Під впливом Революції 1905—07 в Росії пролетаріат Т. розвернув широку політичну боротьбу (загальний політичний страйк 15 вересня 1905 з вимогою введення загального виборчого права). 31 жовтня 1918 робітники Т. разом з угорськими трудящими брали участь в загальному страйку, перерісшому в буржуазно-демократичну революцію, що завершила розпад Австро-Угорщині. Що відбулося 18 листопада (1 грудня) 1918 в р. Алба-Юлія Народне зібрання висловилося за об'єднання Т. з Румунією. Тріанонським мирним договором 1920 Т. була закріплена за Румунією. У 1940 Північна Т. була приєднана до хортістськой Угорщині (див. в ст. Віденські арбітражі 1938 і 1940 ). У жовтні 1944 Радянська Армія і румунські війська завершили звільнення Т. від фашистських військ. Паризькі мирні договори 1947 відновили румино-угорський кордон, що існував на 1 січня 1938. Північна Т. була повернена Румунії.
Л. Е. Семенова (до 1848), В. Н. Віноградов (з 1848).
