Тоскана
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Тоскана

Тоскана (Toscana), область в Центральній Італії, на З.-З.(північний захід) Апеннінського півострова, омивається Лігурійським і Тірренським морями. Площа 23 тис. км. 2 . Населення 3,5 млн. чіл. (1973). Включає провінції: Масса-е-Каррара, Лукка, Пістоя, флоренція, Ліворно, Піза, Ареццо, Сиена, Гроссето. Головне місто і економічний центр — флоренція. У Т. входять острів Ельба і ін. дрібні острови. Велику частину території займають гори — Тоськано-еміліанськие Апенніни (окремі вершини перевищують 2000 м-коди ) і їх передгір'я; Апуанськие Альпи (р. Пізаніно, 1945 м-код ), з розломами пов'язані вимерлі вулкани — р. Аміата (1734 м-код ). Побережжя (Маремма) — низовинне, велика частина боліт осушена. Близько 38% Т. покривають ліси.

  Т. — розвинена в економічних відносинах область Італії; у промисловості зайняте 47,4% економічно активного населення, в сільському господарстві 13,1% (1970).

  Видобуток кіноварі (р. Аміата), залізняку (острів Ельба), бурого вугілля (Сан-Джованні-Вальдарно), пірітов (Гаворрано), мармуру (Каррара). Виробництво електроенергії 8 млрд. квт× ч (1972), переважно на ТЕС(теплоелектростанція). Металургія (головним чином в Пьомбіно), машинобудування (Флоренція, Пістоя, Маса, Прато Ліворно), хімічна, нафтопереробна і текстильна (Флоренція, Прато), паперова промисловість. Зверху з.-х.(сільськогосподарський) угідь займає рілля (посіви пшениці і ін. зернових, цукрового буряка, тютюну), біля — сади, виноградники, насадження оливи і біля пасовища і лугу. Свинарство і вівчарство. Туризм; головні центри — рр. Флоренція, Піза Сиена .

  Т. А. Галкина.

  Т. (в давнину — Тусция, Етрурія) на початку 3 ст до н.е.(наша ера) була завойована римлянами, в кінці 5 ст н.е.(наша ера) попала під владу остготов, в 6 ст — Візантії, потім лангобардов. З кінця 8 ст входила у володіння Карла Великого (з 9 ст як маркграфство), а з кінця 10 ст — в «Священну Римську імперію». У 11—12 вв.(століття) на території Т. утворилися міста республіки — флоренція, Лукка, Сиена, Піза, Ареццо і Пістоя — з розвиненим ремеслом і торгівлею. У 1-ій половині 15 ст Т. підпорядкували флорентійські правителі Медічи, що стали в 1569 великими герцогами тосканськими (території республік флоренції і Сиени). У 1737 в Т. затвердилася династія Лотарінгськая, що знаходилася в спорідненості з австрійськими Габсбургамі. У 1800, в період наполеонівських воєн, територія герцогства була окупована французькими військами, і по Люневільському світу 1801 на ній утворено королівство Етрурія, яке в 1807—08 було приєднано до Франції (до 1815). У 1847 до Великого герцогства Тосканському була приєднана територія герцогства Лукка. Революційний рух, в Т, що досягло. у 1848—49 широкого розмаху, було пригнічено австрійськими військами. Народні повстання в період Революції 1859—60 в Італії привели до скидання великого герцога тосканського Леопольда II (1859). У березні 1860, після плебісциту, герцогство було ліквідоване і його територія приєднана до Сардінського (з 1861 Італійському) королівства. У 1943, під час 2-ої світової війни 1939—45, територія Т. була окупована німецько-фашистськими військами. Звільнена в 1944 силами Рухи Опору . Т. — найбільший центр демократичного руху в сучасній Італії, на парламентських і муніципальних виборах комуністи і ін. ліві сили отримують значну частину голосів.

Тоскана.