Торез (Thorez) Моріс (28.4.1900, Нуайель-Годо, департамент Па-де-кале, — 11.7.1964, на кораблі по дорозі в СРСР; похований в Парижі, на кладовищі Пер-Лашез), діяч французького і міжнародного робітника і комуністичного руху. Народився в сім'ї шахтаря. До 1920 працював батраком, шахтарем. У березні 1919 вступив в Соціалістичну партію; активно брав участь в боротьбі за її приєднання до Комінтерну. З моменту утворення Французької комуністичній партії (ФКП; у грудень 1920) Т. став одним з видних її діячів. З 1924 Т. — член ЦК ФКП. Член Політбюро і секретар ЦК з 1925, в 1930 — червні 1964 Генеральний секретар ФКП, з червня 1964 голова ФКП. З 1932 Т. — депутат французького парламенту. У 1928—43 був членом Виконавського комітету Комуністичного Інтернаціоналу (ІККИ), в 1935—43 член Президії ІККИ. За революційну діяльність Т. неодноразово піддавався переслідуванням і репресіям. Т. зіграв важливу роль в створенні у Франції бойової марксистсько-ленінської партії нового типа, заснованої на принципах демократичного централізму, вів вперту боротьбу як в робочому русі Франції і в рядах ФКП, так і в міжнародному робітнику і комуністичному русі проти правого опортунізму, ревізіонізму, а також проти сектантства і догматизму. Великою заслугою Т. є розробка стратегії і тактики єдиного антимонополістичного фронту всіх робітників і демократичних сил для боротьби за мир, демократію і соціалізм. У 30-і рр., виходячи з марксистсько-ленінської концепції про союзників пролетаріату, Т. теоретично обгрунтував гасло створення Народного фронту як союзу робочого класу з селянством трудящого і міськими середніми шарами; Т. належить видна роль в утворенні Народного фронту у Франції і його діяльності (1935—38) на користь мас трудящих.
Напередодні 2-ої світової війни 1939—45 Т. закликав до боротьби проти фашизму і підкреслював, що інтереси безпеки вимагають встановлення міцних уз дружби і союзу Франції з СРСР. Під час війни ФКП під керівництвом Т. виступила організатором всенародної боротьби проти німецько-фашистських окупантів. У Маніфесті від 10 липня 1940, підписаному Т. і Ж. Дюкло, ЦК ФКП призвав французький народ до організації і об'єднання сил Руху Опору в боротьбі проти загарбників.
В 1945—46 Т. міністр без портфеля, в 1946—47 заступник голови Ради Міністрів; разом з ін. міністрами-комуністами Т. добився проведення ряду законів на користь трудящих.
Т. рішуче відстоював національний суверенітет Франції, викривав антинародну політику буржуазних правлячих кругів, що втягнули в 1949 країну в НАТО(Організація Північноатлантичного пакту). В розпал так званої холодної війни Т., вірний інтернаціональному обов'язку, висунув гасло: «Народ Франції не буде, ніколи не воюватиме проти Радянського Союзу!». Т. широко розвивав тезу про те, що в сучасну епоху війні можна запобігти. У своїх виступах в 1949 і в 1950 Т. заявляв, що в даний час війна перестала бути фатально неминучою і що світ може бути збережений і зміцнений шляхом спільних зусиль всіх миролюбних народів.
В період після 2-ої світової війни Т. багато що зробив для подальшого розвитку марксистсько-ленінської теорії і практики революційного робітника і комуністичного руху. Враховуючи багатий досвід французького і міжнародного комуністичного і робочого руху, творчо застосовуючи ленінську теорію пролетарської революції до національних і державних особливостей і традицій Франції, Т. вказав на можливість для Франції нових, у тому числі і мирного, доріг до соціалізму. Виходячи з марксистсько-ленінського положення про те, що боротьба за демократію є складовою частиною боротьби за соціалізм, Т. на 15-м-коді з'їзді ФКП (1959) підкреслював, що в сучасну епоху між етапами демократичного і соціалістичного перетворень не існує тривалого історичного інтервалу, оскільки керівна роль робочого класу в політичній боротьбі зближує ці два етапи. Т. відзначав, що, хоча форми переходу до соціалістичної революції можуть бути різними, вона не може відбуватися без гострої класової боротьби.
Після встановлення у Франції режиму П'ятої республіки (1958) і посилення влади державно-монополістичного капіталу ФКП, керована Т., поставила своїм головним завданням досягнення єдності дій робочого класу і всіх демократичних сил для боротьби за глибокі економічні, політичні і соціальні зміни, за справжню демократію як етап на шляху до соціалізму. Т. підкреслював необхідність участі інтелігенції в єдиному антимонополістичному фронті. Особливо важливе значення Т. надавав єдності дій комуністів і соціалістів; він вважав, що компартія повинна, виходячи з інтересів робочого класу, ставити на перше місце те, що об'єднує демократичні сили, а не розбіжності, роз'єднуючі їх. Т. висунув положення про те, що співпраця компартії з соціалістичними і ін. демократичними організаціями необхідно не лише для досягнення справжньої демократії, але і для будівництва соціалізму.
Т. вів непримиренну боротьбу проти буржуазної ідеології, проти антикомунізму і антісоветізма як серйозних перешкод на дорозі просування до світу, демократії і соціалізму. На 17-м-коді з'їзді ФКП (1964) Т. говорив, що міжнародне робоче і комуністичне, так само як і національно-визвольне, рух ніколи не досяг би такого підйому без Великої Жовтневої соціалістичної революції, без величезної творчої роботи радянського народу.
Т. рахував боротьбу за розрядку міжнародної напруженості, за мир невід'ємною частиною загальної боротьби трудящих за їх політичне і соціальне звільнення. Справжній інтернаціоналіст, Т. незмінно закликав до підтримки революційних, демократичних рухів народів капіталістичних країн і національно-визвольних рухів народів колоніальних і залежних країн, був рішучим противником колоніалізму і неоколоніалізму і виступав проти воєн, які вів французький імперіалізм у французьких колоніях.
Соч.: Œuvres, t. 1—23, P., 1950—65; Œuvres choisies, v. 1—3, P., 1965—67; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1959; Ізбр. статті і мови. 1930—1964, М., 1966; Син народу, М., 1960.
Літ.: Варфоломєєва Р. С. Проблеми демократії і соціалізму в роботах Моріса Тореза, в збірці: Французький щорічник. 1967, М., 1968; Сивих Ст, Спадкоємці Комуни, М., 1968; Фревіль Же., М. Торез, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1961; Коньо Ж. і Жоанес Ст, Моріс Торез — людина, борець, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1975; Касаткина Р. П., Моріс Торез, Біобібліографія, покажчик, М., 1975; Histoire du Parti communiste franaise, P., 1964.
