Толстой Олексій Миколайович [29.12.1882 (10.1.1883), р. Николаєвськ, нині р. Пугачов Саратовської області, — 23.2.1945, Москва], російський радянський письменник, громадський діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1939). Батько Т. — граф Н. А. Толстой, мати — дитяча письменниця А. Л. Гострому, вроджена Тургенева. Дитинство на степовому хуторі під Самарой, етичний кодекс матері, її погляди народолюбства надали дію на формування особи Т. Учился в Петербурзькому технологічному інституті (1901—07), брав участь в студентських демонстраціях. У 1905 виступив з віршами; у 1907 опублікував збірку віршів «Лірика», відмічену наслідуванням символістам. У збірці прози «Сорочі казки» (1910) і книзі віршів «За синіми річками» (1911) звернувся до розробки мотивів народної творчості. Популярність Т. принесли реалістичні розповіді і повести з життя маєткового дворянства (цикл «Заволжье», 1909—11), що розоряється а також романи, що примикають до них, «Диваки» («Два життя», 1911) і «Кульгавий пан» (1912), високо оцінені М. Горьким. У 1914—1916 як військовий кореспондент газети «Російські відомості» Т. зробили ряд поїздок на фронт, був в Англії і Франції, опублікував серію нарисів і розповідей про війну («На горі», 1915; «Прекрасна пані», 1916, і ін.). У п'єсі «Ластівка» (1916), комедіях «Нечиста сила» (1916), «Мракобіси» (1917) і ін. (всього за творче життя Т. написав 42 п'єси) піддані критиці різні сторони життя буржуазно-дворянської Росії. Жовтневу революцію 1917 Т. спочатку сприйняв вороже, в 1919 емігрував (Франція, потім Німеччина), але потім порвав з емігрантськими кругами і в 1923 повернувся до СРСР. Любов до Батьківщини, до російської мови виразилася в поетичних картинах повести «Дитинство Никіти» (1919—20, окреме видання 1922) — одному з найбільш гармонійних і цілісних створень Т. В творчості 20-х і початку 30-х рр. отримала розвиток критика капіталізму: розповіді «Чорна п'ятниця» (1924), «Союз п'яти» (1925), сатиричний роман «Пригоди Невзорова, або Ібікус» (1924), науково-фантастичний роман «Гіперболоїд інженера Гаріна» (1925—27). У романі «Чорне золото» (1931, пізніше під назвою «Емігранти») роздяглися спроби імперіалістів задушити молоду Радянську республіку. Освоюючи тематику радянської сучасності, Т. пише науково-фантастичний роман «Аеліту» (1922—23), розповіді «Блакитні міста» (1925), «Гадюка» (1928) і ін.
Осмислення єдності долі особи і руху національної історії складає магістральну лінію творчості Т., знаходить новий вміст і розмах в результаті переходу письменника на позиції соціалістичного реалізму. Втрачена і повернена Батьківщина — внутрішня тема монументальної трилогії «Ходіння по муках» [Державна премія СРСР, 1943; романи «Сестри» (1922, нова редакція 1925), «Вісімнадцятий рік» (1927—28), «Похмурий ранок» (1940—41)]. Письменник передає бурхливий рух епохи, напружений драматизм соціальної боротьби, розкриваючи залежність внутрішньої еволюції героїв від грандіозних подій народного життя. Герої трилогії — інтелігенти Даша, Котить, Телегин, Рощин — різними дорогами йдуть до прийняття оновленої, соціалістичної Батьківщини. До трилогії тематично примикає повість «Хліб» (1937). Особливо значне створення Т. — історичного роман «Петро Перший» (Державна премія СРСР. 1941; книга 1, 1929—30; книга 2, 1933—34; книга 3, нескінчена, 1944—45). Якщо в раніших творах (розповідь «День Петра», 1918; п'єса «На дибі», 1929) Т. показував епоху Петра 1 однобічно, то роман з'явився масштабною епопеєю про долі російської нації в один з переломних моментів її розвитку. Вражаючі образи Петра 1 і ін. героїв, пройняте патріотичною гордістю зображення міцніючої потужності Російської держави, чудове уміння письменника живо воскрешати обстановку далекої старизни, мову, близький до народній мові, тонко передавальний колорит епохи, — все це визначає художню цінність романа Т. як видатного твору радянської літератури. До романа примикають два варіанти п'єси «Петро 1» (1934 і 1938) і однойменний кіносценарій. У 1936 опублікував книгу для дітей «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (по мотивах італійської повісті). У 1937 Т. побував в республіканській Іспанії, виступав на міжнародних антифашистських конгресах в Парижі, Лондоні, Мадриді. Патріотична тема проходить через всю творчість Т. періоду Великої Вітчизняної війни 1941—45, перш за все через його пристрасну військову публіцистику. У «Розповідях Івана Сударева» (1942—44) показані чудові якості радянських людей, що виявилися у важких випробуваннях. Драматична дилогія «Іван Грозний» («Орел і орліца», 1942, і «Важкі роки», 1943; Державна премія СРСР, 1946), присвячена виявленню «чудової сили опору російського народу» його ворогам, страждала деякою ідеалізацією пануючи і опричнина. Твори Т. переведені на багато мов народів СРСР і іноземні мови. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—15, М., 1946—53; Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. Ст Щербини], т. 1—10, М. 1958—61.
Літ.: Щербина Ст Р., А. Н. Толстой. Творча дорога, М., 1956; Алпатов А. Ст, Олексій Толстой — майстер історичного романа, М., 1958; Крестінський Ю. А., А. Н. Толстой. Життя і творчість, М., 1960; Різдвяна І. С. і Ходюк А. Р., А. Н. Толстой. Семінарій, Л., 1962; Поляк Л., Олексій Толстой — художник, М., 1964; Баранів Ст І., Революція і доля художника. А. Толстой і його дорога до соціалістичного реалізму, М., 1967; Смирнова Р. М., Трилогія А. Н. Толстого «Ходіння по муках», Л., 1969: Оклянський Ю. М., Галаслива глушина. З життя двох письменників, 2 видавництва, Куйбишев, 1969; Російські радянські письменники-прозаїки. Бібліографічний покажчик, т. 5, М., 1968.
