Термічна дисоціація, хімічна реакція оборотного розкладання речовини, що викликається підвищенням температури. При Т. д. з однієї речовини утворюється декілька (2Н 2 Про Û2Н 2 + О 2 , Caco 3 ÛCaO + СО 2 ) або одне простіше (N 2 O 4 Û2NO 2 , Cl 2 Û201). Рівновага Т. д. встановлюється по мас, що діють, закону . Воно може бути охарактеризоване або константою рівноваги, або мірою дисоціації (відношенням числа молекул, що розпалися, до загального числа молекул). В більшості випадків Т. д. супроводиться поглинанням теплоти (приріст ентальпії D Н > 0); тому відповідно до Ле Шателье — Брауна принципом нагрівання підсилює її, міра зсуву Т. д. з температурою визначається абсолютним значенням D Н . Тиск перешкоджає Т. д. тим сильніше, чим великою зміною (зростанням) числа мілі (D n ) газоподібних речовин супроводиться процес; при D n = 0 (наприклад, в реакції 2hlûH 2 +I 2 ) міра дисоціації від тиску не залежить. Якщо тверді речовини не утворюють твердих розчинів і не знаходяться у високодисперсному стані, той тиск Т. д. однозначно визначається температурою. Для здійснення Т. д. твердих речовин (оксидів, кристалогідратів і інше) поважно знати температуру, при якій тиск дисоціації стає рівним зовнішньому (зокрема, атмосферному) тиску. Оскільки газ, що виділяється, може здолати тиск довкілля то після досягнення цієї температури процес розкладання відразу посилюється.
З різних процесів Т. д. найбільше практичне значення мають розкладання H 2 O, Co 2 , дегідрування деяких вуглеводнів (гомогенні реакції), дисоціація карбонатів, сульфідів (гетерогенні реакції). Їх протікання пов'язане з багатьма теплотехнічними, хімічними і металургійними процесами, зокрема з випаленням вапняку виробництвом цементов і доменним процесом.
Літ.: Кирєєв Ст А., Курс фізичної хімії, 3 видавництва, М., 1975; Карапетьянц М. Х., Хімічна термодинаміка, 3 видавництва, М., 1975.
