Терлецкий Євгеній Петрович [1(13) .3.1892 — 22.10.1938], учасник революційного руху і боротьби за встановлення Радянської влади на Україні. Член Комуністичної партії з 1920, із заліком партійного стажу з 1919. Народився в селі Лозовий Яр, нині Яготинського району Київської області, в сім'ї священика. Закінчив Петербурзький психоневрологічний інститут (1915), Аграрний інститут червоної професури (1932). З 1911 есер, вів роботу в Петербурзі і на Україні. Після Лютневої революції 1917 член ради Петрограду. Лівий есер, член ЦК. У квітні — грудні 1917 член, потім голова Полтавської ради. У грудні 1917—18 народний секретар по земельних справах України; член української делегації на переговорах з Німеччиною в Брест-Літовське. У 1918—19 один з керівників партизанського руху, відповідальний секретар лівих есерів — борьбістов, член Всеукраїнського ревкома. У 1920—22 нарком юстиції УРСР, в 1920—21 член ЦК КП (б) В. У 1922—23 повпред УРСР в Латвії, Литві, Естонії. З 1923 на радянській і партійній роботі.
