Теплота згорання, теплота горіння, теплотворна здатність, теплотворення, теплопроїзводітельность, калорійність, кількість теплоти, що виділяється при повному згоранні палива ; вимірюється в джоулях або калоріях. Т. с., віднесена до одиниці маси або об'єму палива, називається питомою Т. с. — кдж або ккал на 1 кг або м-код 2 . У Великобританії і США до впровадження метричної системи заходів питома Т. с. вимірювалася в британських теплових одиницях ( Btu ) на фунт ( lb ) ( 1btu/lb= 2,326 кдж/кг ) . Питома Т. с. — найважливіший показник практичної цінності палива. Т. с. визначають калориметрією . Якщо вода, що міститься в паливі і утворюється при згоранні водню палива, присутня у вигляді рідини, та кількість теплоти, що виділилася, характеризується вищою Т. с. ( Q в ). Якщо вода знаходиться у вигляді пари, то Т. с. називається нижчою ( Про н ). Нижча і вища Т. с. зв'язані наступною залежністю:
Q н = Q в — до ( W + 9 H ) ,
де W — кількість води в паливі % (по масі) ; Н — кількість водню в паливі % (по масі): до — коефіцієнт, рівний 25 кдж/кг (6 ккал/кг ) .
В СРСР, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і ін. країнах теплові розрахунки зазвичай ведуть по нижчій Т. с., в США, Великобританії, Франції — по вищій.
Т. с. може бути віднесена до робочої маси палива Q P тобто до палива в тому вигляді, в якому воно поступає до споживача; до сухої маси палива Q з ; до горючої маси палива Q г , тобто до палива, що не містить вологи і золи.
Для наближених підрахунків Т. с. визначають по емпіричних формулах; наприклад, Т. с. твердих і рідких палив обчислюють за формулою Менделєєва:
Q P =81 C P +З00 Н р -26( Про р – S p л ) – 6 (9 H p +W P ) ,
де Ср, H p , Ор, S p л , W p — вміст в робочій масі палива вуглецю, водню, кисню, леткої сірки і вологи в % (по масі).
Для порівняльних розрахунків використовується так зване паливо умовне, що має питому Т. с., рівну 29308 кдж/кг (7000 ккал/кг ) .
