Темпера (італ. tempera, від temperare — змішувати фарби), живопис фарбами, єднальною речовиною в яких є емульсії з води і яєчного жовтка, а також з розведеного на воді рослинного або тваринного клею, змішаного з маслом (або з маслом і лаком). Т., відома вже в Давньому Єгипті, в середні віки стала основною технікою станкового живопису, а інколи використовувалася і для розпису будівель. Середньовічні іконописці писали Т. на загрунтованих дошках і покривали закінчений живопис шаром оліфи або масляного лаку. З 15 ст в Західній Європі (а в Росії з 18 ст) Т. витісняється масляним живописом. В кінці 19—20 вв.(століття) Т. знов широко застосовується для станкових і декоративно-прикладних робіт. Сучасні картини, написані Т., не покривають лаком, і тому вони мають бархатисту матову фактуру. Колір і тон в творах, написаних Т., проявляють незрівнянно велику стійкість до зовнішніх дій і довше зберігають первинну свіжість в порівнянні з фарбами масляного живопису.
Літ.: Філатов Ст Ст, Російський станковий живопис темпери. Техніка і реставрація, М., 1961; Wehite До., Тетреramalerei, 4 Aufl., Ravensburg [1961].
