Текстильне і легке машинобудування, спеціалізована галузь машинобудування, що забезпечує технологічним устаткуванням і запчастинами легку промисловість, промисловість хімічних волокон, а також підприємства побутового обслуговування населення. Т. і л. м. виробляє потокові лінії для бавовноочисної промисловості, комплектне автоматизоване устаткування для прядіння і ткацтва, потокові лінії і агрегати для фарбувально-обробного виробництва, прядильні машини, човникові і безчовникові ткацькі верстати, круглотрікотажниє машини, напівавтоматичні лінії для виробництва взуття і ін. види продукції. Близько 70% устаткування легкої промисловості використовується в текстильній галузі.
В Росії виробництво текстильних машин було організоване в початку 19 ст (1823) на Александровськой мануфактурі в Петербурзі. Великій ролі в технічному розвитку текстильної промисловості Т. і л. м. не грало: фабриканти ввозили устаткування в основному з Великобританії. Побудовані в 80—90-х рр. 19 ст невеликі заводи в Москві, Іванові, Шує виготовляли нескладні ткацькі верстати, деякі види машин для прядильних і фарбувальних фабрик.
В СРСР Т. і л. м. почало розвиватися з середини 20-х рр. До виробництва текстильних машин були притягнені ряд заводів Ленінграда, Києва, Москви, Тули, Іванова. При «Металлосиндікате» створено перше конструкторське бюро по текстильному машинобудуванню, по проектах якого початий випуск чесальних, ровнічних машин і автоматичних ткацьких верстатів (1925—26). У 1932 організовано Центральне конструкторське бюро легкого машинобудування (ЦКБЛМ). перетворене потім в перший науково-дослідний інститут. За роки перших довоєнних п'ятирічок (1929—40) побудовані найбільші комбінати — Ташкентський, Барнаульський, Ленінаканський, Куровськой, Смоленський, Оршанський і др.; випущено близько 400 найменувань текстильного устаткування, у тому числі ткацьких автоматичних верстатів 24 тисячі штук, прядильних машин 5700 штук; почато створення устаткування для виробництва хімічних волокон.
В роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 виробництво Т. і л. м. було тимчасово припинено; заводи стали виробляти мінометне озброєння і боєприпаси. У післявоєнні роки підприємства Т. і л. м. знов почали випуск цивільної продукції. У 4-ій п'ятирічці (1946—50) випуск машин для текстильної і легкої промисловості в 4 рази перевищив обсяг довоєнного виробництва. Були організовані крупні центри текстильного машинобудування в Пензі, Ташкенті, Орле. Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи по подальшому підйому текстильної промисловості» (опубліковане 10 грудня 1959) 69 заводів реконструйовано, побудований Орловський («Химтекстільмаш») і Чебоксарський машинобудівний заводи. Почато виробництво устаткування для нетканих матеріалів. Розширено виробництво фарбувально-обробного і трикотажного устаткування. Були створені научно-ісследовательський і експеріментально-конструкторський інститут прядильних машин в Пензі, научно-ісследовательський і експеріментально-конструкторський машинобудівний інститут в Іванові НДІ(науково-дослідний інститут) легкого машинобудування в Орлові і НДІ(науково-дослідний інститут) машин для виробництва синтетичних волокон в Чернігові.
Після постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «О збільшенні виробництва сучасної техніки для підприємств легкої і харчової промисловості, торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування» (опубліковано 8 грудня 1972) значно збільшені капіталовкладення на реконструкцію основних заводів Т. і л. м., почато будівництво нового заводу прецизійних вузлів текстильних машин в м. Бресті. У 1975 в галузі налічувалося близько 90 заводів із загальною чисельністю 150 тис. чіл. промислово-виробничого персоналу. Виробничі потужності Т. і л. м. дозволили випускати до 1,6 млн. комплектних прядильних веретен і 31,2 тисяч ткацьких верстатів в рік (у тому числі безчовникових і пневморапірних 18,2 тисяч штук). Організовані спеціалізовані об'єднання: по виробництву бавовноочисного («Союзхлопкомаш» з головним заводом в Ташкенті), фарбувально-обробного («Союзтськстільотделмаш» з головним заводом в Іванові), шкіряно-взуттєвого устаткування («Госькожобувьмаш» з головним заводом в Орле), прядильно-крутильних і ровнічних машин («Узбектекстільмаш» з головним заводом в Ташкенті), Ленінградське машинобудівне об'єднання по випуску устаткування для виробництва хімічних волокон і трикотажу. Завершена спеціалізація заводів: наприклад, Пензенський машинобудівний випускає кольцепрядільниє і пневмомеханічні машини для бавовни; Костромський завод текстильного машинобудування — прядильні машини для шерсті і льону; Клімовський машинобудівний завод (з філією в селищі Товарково) — безчовникові ткацькі верстати для бавовни типа АТПР; Чебоксарський машинобудівний завод — безчовникові ткацькі верстати для шерсті і бавовни; Подільський механічний завод ним. Калинина — промислові швацькі машини; Шуйський машинобудівний завод — ткацькі верстати для технічних тканин; Оршанський завод легкого машинобудування — промислові швацькі машини і плоськотрікотажниє машини; Орловський завод текстильного машинобудування — комплектне устаткування для льону і ін. Заводами Т. і л. м. освоєний випуск 1700 найменувань машин. Конструкції технологічного устаткування безперервно удосконалюються. За 1970—75 доля нової продукції склала по номенклатурі 49%, за об'ємом виробництва 65%.
Зростання випуску основного технологічного устаткування див.(дивися) в таблиці. № 1 і 2.
Таблиця. 1. — Випуск основних видів устаткування для легкої промисловості в СРСР, штук
Прядильні машини
Ткацькі верстати
Круглотрікотажниє машини
Швацькі промислові машини, тисяч штук
Мездрільниє машини
Обтяжні машини
1940
1960
1965
1970
1975
1109 1823
—
20,3
—
.
2679 16472 444 104,5 118
165
3227 24252
321 105,1 176
452
4027 19753 676 128,6 230
84
5359 3128 440 147,7 396
220
Таблиця. 2. — Випуск устаткування для легкої промисловості і виробництва хімічних волокон в СРСР
Віди технологічного устаткування
Обсяг виробництва, млн. рублів (у оптових цінах підприємств на 1 липня 1967)
1970 до 1965
Среднего-дової темп приросту
1975 до 1970
Среднего-дової темп приросту
1965
1970
1975
Технологічне устаткування і запасні частини до нього для легкої промисловості
з нього:
для текстильної промисловості
для трикотажної промисловості
для фарбувально-обробного виробництва
для бавовноочисної промисловості
для швацької промисловості
для шкіряно-взуттєвої, хутряної і кожгалантерейной промисловості
Технологічне устаткування і запасні частини до нього для виробництва хімічних волокон
281
180 19,5
18,5
17,3
28,7
13,8
51,9
430
265 36,0
29,2
23,9
47,9
24,5
69,3
691
476 43,7
36,1
29,0
70,6
29,2
95,1
152,9
147,5 184,8
157,6
138,0
167,1
177,3
133,4
8,85
8,1
13,05
9,5
6,65
10,8
12,15
5,95
160,6
179,7 121,1
123,9
121,5
147,3
119,3
137,3
9,95
12,4
3,9
4,35
3,95
8,05
3,60
6,55
Частка експорту у виробництві устаткування легкої промисловості в 1975 склала 9,5%, Рівень механізації і автоматизації виробничих процесів на заводах галузі в 1975 складав близько 70%. міра обхвату робітників механізованою працею — близько 65%, питома вага верстатів-автоматів, напівавтоматів, спеціальних і агрегатних верстатів — 16%. Продуктивність праці за роки 9-ої зросла на 44%.
В зарубіжних соціалістичних країнах Т. мул. м. отримав великий розвиток (див. таблиці. 3).
Таблиця. 3. — Випуск прядильного і ткацького устаткування в деяких країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (1974)
Країни
Прядильні машини
Ткацькі верстати, штук
штук
тисяч веретен (місць)
НРБ
ВНР
ГДР
ПНР
СРР
ЧССР
83
224
395
500
326
929
34,0
16,3
158
185
133
218
176
—
2120
2273
3241
7015
В ГДР(Німецька Демократична Республіка) випускають гребнечесальниє, кругловязальниє, основовязальниє і трикотажні машини, устаткування для виробництва нетканих матеріалів по технології «маліватт», машини для виробництва килимів; у ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) — безчовникові ткацькі верстати (гідравлічні і пневматичні), пневмомеханічні прядильні машини (створені спільно з СРСР), трикотажне устаткування, основомотальниє автомати, окремі типи фарбувально-обробного устаткування, устаткування для шкіряно-взуттєвої промисловості; у ПНР(Польська Народна Республіка) — прядильне устаткування для шерстяної промисловості (чесальні машини і апарати, прядильні машини). Високий технічний рівень устаткування, вироблюваного країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), забезпечує його експорт в багато країн світу.
В розвинених капіталістичних країнах понад 90% всього виробництва Т. і л. м. зосереджено в 7 країнах: ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), США, Японії Великобританії, Швейцарії, Франції і Італії. У 1973 обсяг виробництва склав у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) близько 1,6 млрд. доларів, в Японії — близько 820 млн. доларів, в США — 785 млн. доларів, в Швейцарії — близько 650 млн. доларів. Західнонімецькі фірми спеціалізуються переважно на випуску трикотажного (До. Mayer, Mayer and Cie), прядильного (Schubert and Salzer-, Zinzer), підготовчо-ткацького устаткування (Schlafhorst and Co); японські фірми (Howa Machinery, Osaka Kiko Co, Toyoda Automatic Loom Works, Tsudakoma Industrial Co) випускають устаткування практично для всіх галузей і виробництв текстильної промисловості. У США найбільші фірми: Saco-lowell, Whitin (прядильне устаткування), Draper Corp, Crompton and Knowles (ткацьке), The Singer Co (швацьке і трикотажне); у Швейцарії — Rieter A. G., Heberlien-hispano (прядильне устаткування), Ruti, Saurer, Suizer (ткацьке); у Великобританії — Platt International (прядильне устаткування), Bentley Engineering (трикотажні машини), British Northrop (ткацьке устаткування).
Літ.: Куренков Ю. Ст, Зубчанінов Ст Ст, Ітін М. І., Економіка текстильного машинобудування СРСР, М., 1969; Азарних А. До., Іхильчик І. Е., Основні напрями розвитку техніки для текстильної і легкої промисловості в 1971—1975 рр., М., 1971; Куренков Ю. Ст, Лівшиц Ст Би., Текстильне машинобудування капіталістичних країн, М., 1972; Лівшиц Ст Би., Прогноз розвитку текстильного машинобудування капіталістичних країн до 1990 р., Огляд, М., 1975.