Текстильне і легке машинобудування, спеціалізована галузь машинобудування, що забезпечує технологічним устаткуванням і запчастинами легку промисловість, промисловість хімічних волокон, а також підприємства побутового обслуговування населення. Т. і л. м. виробляє потокові лінії для бавовноочисної промисловості, комплектне автоматизоване устаткування для прядіння і ткацтва, потокові лінії і агрегати для фарбувально-обробного виробництва, прядильні машини, човникові і безчовникові ткацькі верстати, круглотрікотажниє машини, напівавтоматичні лінії для виробництва взуття і ін. види продукції. Близько 70% устаткування легкої промисловості використовується в текстильній галузі.

  В Росії виробництво текстильних машин було організоване в початку 19 ст (1823) на Александровськой мануфактурі в Петербурзі. Великій ролі в технічному розвитку текстильної промисловості Т. і л. м. не грало: фабриканти ввозили устаткування в основному з Великобританії. Побудовані в 80—90-х рр. 19 ст невеликі заводи в Москві, Іванові, Шує виготовляли нескладні ткацькі верстати, деякі види машин для прядильних і фарбувальних фабрик.

  В СРСР Т. і л. м. почало розвиватися з середини 20-х рр. До виробництва текстильних машин були притягнені ряд заводів Ленінграда, Києва, Москви, Тули, Іванова. При «Металлосиндікате» створено перше конструкторське бюро по текстильному машинобудуванню, по проектах якого початий випуск чесальних, ровнічних машин і автоматичних ткацьких верстатів (1925—26). У 1932 організовано Центральне конструкторське бюро легкого машинобудування (ЦКБЛМ). перетворене потім в перший науково-дослідний інститут. За роки перших довоєнних п'ятирічок (1929—40) побудовані найбільші комбінати — Ташкентський, Барнаульський, Ленінаканський, Куровськой, Смоленський, Оршанський і др.; випущено близько 400 найменувань текстильного устаткування, у тому числі ткацьких автоматичних верстатів 24 тисячі штук, прядильних машин 5700 штук; почато створення устаткування для виробництва хімічних волокон.

  В роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 виробництво Т. і л. м. було тимчасово припинено; заводи стали виробляти мінометне озброєння і боєприпаси. У післявоєнні роки підприємства Т. і л. м. знов почали випуск цивільної продукції. У 4-ій п'ятирічці (1946—50) випуск машин для текстильної і легкої промисловості в 4 рази перевищив обсяг довоєнного виробництва. Були організовані крупні центри текстильного машинобудування в Пензі, Ташкенті, Орле. Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи по подальшому підйому текстильної промисловості» (опубліковане 10 грудня 1959) 69 заводів реконструйовано, побудований Орловський («Химтекстільмаш») і Чебоксарський машинобудівний заводи. Почато виробництво устаткування для нетканих матеріалів. Розширено виробництво фарбувально-обробного і трикотажного устаткування. Були створені научно-ісследовательський і експеріментально-конструкторський інститут прядильних машин в Пензі, научно-ісследовательський і експеріментально-конструкторський машинобудівний інститут в Іванові НДІ(науково-дослідний інститут) легкого машинобудування в Орлові і НДІ(науково-дослідний інститут) машин для виробництва синтетичних волокон в Чернігові.

  Після постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «О збільшенні виробництва сучасної техніки для підприємств легкої і харчової промисловості, торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування» (опубліковано 8 грудня 1972) значно збільшені капіталовкладення на реконструкцію основних заводів Т. і л. м., почато будівництво нового заводу прецизійних вузлів текстильних машин в м. Бресті. У 1975 в галузі налічувалося близько 90 заводів із загальною чисельністю 150 тис. чіл. промислово-виробничого персоналу. Виробничі потужності Т. і л. м. дозволили випускати до 1,6 млн. комплектних прядильних веретен і 31,2 тисяч ткацьких верстатів в рік (у тому числі безчовникових і пневморапірних 18,2 тисяч штук). Організовані спеціалізовані об'єднання: по виробництву бавовноочисного («Союзхлопкомаш» з головним заводом в Ташкенті), фарбувально-обробного («Союзтськстільотделмаш» з головним заводом в Іванові), шкіряно-взуттєвого устаткування («Госькожобувьмаш» з головним заводом в Орле), прядильно-крутильних і ровнічних машин («Узбектекстільмаш» з головним заводом в Ташкенті), Ленінградське машинобудівне об'єднання по випуску устаткування для виробництва хімічних волокон і трикотажу. Завершена спеціалізація заводів: наприклад, Пензенський машинобудівний випускає кольцепрядільниє і пневмомеханічні машини для бавовни; Костромський завод текстильного машинобудування — прядильні машини для шерсті і льону; Клімовський машинобудівний завод (з філією в селищі Товарково) — безчовникові ткацькі верстати для бавовни типа АТПР; Чебоксарський машинобудівний завод — безчовникові ткацькі верстати для шерсті і бавовни; Подільський механічний завод ним. Калинина — промислові швацькі машини; Шуйський машинобудівний завод — ткацькі верстати для технічних тканин; Оршанський завод легкого машинобудування — промислові швацькі машини і плоськотрікотажниє машини; Орловський завод текстильного машинобудування — комплектне устаткування для льону і ін. Заводами Т. і л. м. освоєний випуск 1700 найменувань машин. Конструкції технологічного устаткування безперервно удосконалюються. За 1970—75 доля нової продукції склала по номенклатурі 49%, за об'ємом виробництва 65%.

  Зростання випуску основного технологічного устаткування див.(дивися) в таблиці. № 1 і 2.

Таблиця. 1. — Випуск основних видів устаткування для легкої промисловості в СРСР, штук

Таблиця. 2. — Випуск устаткування для легкої промисловості і виробництва хімічних волокон в СРСР

  Частка експорту у виробництві устаткування легкої промисловості в 1975 склала 9,5%, Рівень механізації і автоматизації виробничих процесів на заводах галузі в 1975 складав близько 70%. міра обхвату робітників механізованою працею — близько 65%, питома вага верстатів-автоматів, напівавтоматів, спеціальних і агрегатних верстатів — 16%. Продуктивність праці за роки 9-ої зросла на 44%.

  В зарубіжних соціалістичних країнах Т. мул. м. отримав великий розвиток (див. таблиці. 3).

Таблиця. 3. — Випуск прядильного і ткацького устаткування в деяких країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (1974)

  В ГДР(Німецька Демократична Республіка) випускають гребнечесальниє, кругловязальниє, основовязальниє і трикотажні машини, устаткування для виробництва нетканих матеріалів по технології «маліватт», машини для виробництва килимів; у ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) — безчовникові ткацькі верстати (гідравлічні і пневматичні), пневмомеханічні прядильні машини (створені спільно з СРСР), трикотажне устаткування, основомотальниє автомати, окремі типи фарбувально-обробного устаткування, устаткування для шкіряно-взуттєвої промисловості; у ПНР(Польська Народна Республіка) — прядильне устаткування для шерстяної промисловості (чесальні машини і апарати, прядильні машини). Високий технічний рівень устаткування, вироблюваного країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), забезпечує його експорт в багато країн світу.

  В розвинених капіталістичних країнах понад 90% всього виробництва Т. і л. м. зосереджено в 7 країнах: ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), США, Японії Великобританії, Швейцарії, Франції і Італії. У 1973 обсяг виробництва склав у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) близько 1,6 млрд. доларів, в Японії — близько 820 млн. доларів, в США — 785 млн. доларів, в Швейцарії — близько 650 млн. доларів. Західнонімецькі фірми спеціалізуються переважно на випуску трикотажного (До. Mayer, Mayer and Cie), прядильного (Schubert and Salzer-, Zinzer), підготовчо-ткацького устаткування (Schlafhorst and Co); японські фірми (Howa Machinery, Osaka Kiko Co, Toyoda Automatic Loom Works, Tsudakoma Industrial Co) випускають устаткування практично для всіх галузей і виробництв текстильної промисловості. У США найбільші фірми: Saco-lowell, Whitin (прядильне устаткування), Draper Corp, Crompton and Knowles (ткацьке), The Singer Co (швацьке і трикотажне); у Швейцарії — Rieter A. G., Heberlien-hispano (прядильне устаткування), Ruti, Saurer, Suizer (ткацьке); у Великобританії — Platt International (прядильне устаткування), Bentley Engineering (трикотажні машини), British Northrop (ткацьке устаткування).

  Літ.: Куренков Ю. Ст, Зубчанінов Ст Ст, Ітін М. І., Економіка текстильного машинобудування СРСР, М., 1969; Азарних А. До., Іхильчик І. Е., Основні напрями розвитку техніки для текстильної і легкої промисловості в 1971—1975 рр., М., 1971; Куренков Ю. Ст, Лівшиц Ст Би., Текстильне машинобудування капіталістичних країн, М., 1972; Лівшиц Ст Би., Прогноз розвитку текстильного машинобудування капіталістичних країн до 1990 р., Огляд, М., 1975.

  Ст А. Шалашов.