Тверітінов, Дерюшкин Дмитро Євдокимович (1667 — помер не раніше 1741), російський мислитель почала 18 ст, єретика. Народився в Твері (нині Калінін). Був стрільцем, потім — слободянином. У 1692 переселився до Москви. Близько 1700 поступив в аптеку І. Грегорі в Німецькій слободі, вивчив латинську мову, займався медичною практикою. Познайомившись з ідеями протестантизму, Т. створив власне учення, близьке до єретичних учень на Русі 15—16 вв.(століття) Т. виступав проти поклоніння іконам, хресту, шанування святих, їх мощів. Він проповідував відмову від дієприкметника, заперечував авторитет церкви і церковну організацію. Т. визнавав служіння богові за допомогою духовного удосконалення і етичного подвижництва. Ідеї Т. набули широкого поширення серед жителів Москви. Він вів також філософські спори з освіченими людьми Москви і Петербургу. У 1713 духівництво на чолі з С. Яворським почало проти Т. і його однодумців слідчу справу по звинуваченню в єресі. Завдяки заступництву петербурзьких вельмож і самого Петра I, після зречення від своїх переконань Т. в 1718 був звільнений на поруки. У 1723 Синод зняв з нього церковний проклін.
Літ.: Корецкий Ст І., Вільнодумець XVIII ст Д. Тверітінов, в кн.: Питання історії релігії і атеїзму, ст 12, М., 1964, с. 244—66.
