Твен (Twain) Марк [псевдонім; справжнє ім'я Семюел Ленгхорн Клеменс (Clemens)] (30.11.1835, Флоріда, штат Міссурі, — 21.4.1910, Реддінг, штат Коннектікут), американський письменник. Дитинство провів в містечку Ханібал (Міссісіпі). З 1853 поневірявся по країні, був лоцманом на Міссісіпі, старателем на срібних копальнях Невади, золотошукачем в Каліфорнії, журналістом. Широку популярність здобула розповідь Т. на фольклорний сюжет що «Знаменита скаче жаба з Калавераса» (1865). У 1867 Т. побував в Європі і Палестині; книга про цю поїздку «Простаки за кордоном» (1869) знаменувала тріумфальний вступ фольклорного гумору до великої літератури. «Простаки» повні гордості за свою країну, що не знала феодального пригноблення, раболіпства і безземелля; гумор служить запальному затвердженню національної культури. У 1872 Т. випустив книгу про Далекий Захід — «Загартовані» (русявий. пер.(переведення) під назвою ні «Без» чого, 1959). Це автобіографічні нариси, написані також від імені «простака», майстра смішної похвальби і нарочито жорстоких порівнянь. У романі «Позолочене століття» (1873), написаному спільно з Ч. Д. Уорнером, відбилася епоха спекуляцій і афер після Громадянської війни в США, час «скажених грошей» і обдурених чекань. Деколи сатира молодого Т. гірка, але більшість його всесвітньо відомих розповідей, що написаних на початку 70-х рр. і увійшли в збірці «Старі і нові нариси» (1875) заразливо веселі. Що забарвлює їх буйний гумор передає відчуття ще не розбещених сил американської демократії, що уміє посміятися над власними слабкостями. Маска «простака» і прийом комічного приведення до абсурду допомагають розкрити алогізм звичного. У 1871—91 Т. жив в Хартфорде (штат Коннектікут). Письменникові «кордону» важко дихалося в атмосфері Нової Англії з її літературними і моральними табу, буржуазні круги викликали у нього все більше критичне відношення («Лист ангела-охоронця», 1887, опубліковане 1946).
В 1875 в «Атлантік манслі» («Atlantic Monthly») Т. надрукував нариси «Старі часи на Міссісіпі»; у 1876 опубліковані «Пригоди Тома Сойєра»; у 1883 вийшла книга «Життя на Міссісіпі», де до нарисів про старі часи додана сучасного хроніка; у 1884 в Англії (у США в 1885) з'явилися «Пригоди Гекльберрі Фінна». Дистанція між минулою і нинішньою Америкою ощутіма у всіх цих книгах. Звільняючись від ілюзій, Т. і в американській демократії минулого бачить немало жорстокого і дикого. У його книгах про минуле, відмічених критичною гостротою і поглибленням в повсякденність, виникла концепція Америки, що понині залишається сучасною. У автобіографічному «Томі Сойєрі» світ дитинства захищає себе від натиску благопристойності і благочестя. У «Житті на Міссісіпі» прославлена «велика лоцманська наука». Почало і кінець романа про Геке присвячені тим же хлоп'ячим пригодам, що і «Том Сойєр», але тут це лише обрамлення: у основній частині книги острокрітічеськи зображається американська глушина, з її атмосферою повсякденної жорстокості і користі. Роман написаний від імені Гека, американське життя дається в його сприйнятті. Образ бездомного героя поглибився — колишня його простодушність поєднується з рідкою чуйністю. У абсолютно реальному і одночасно поетичному образі збіглого негра Джима теж є внутрішня перспектива: по-дитячому довірливий знавець прикмет наділений душевною щедрістю і делікатністю. Обидва цих простодушних ізгоя, таких, що пливуть по чистій річці мимо непривабливих містечок, близькі письменникам 20 ст У. Фолкнер назвав їх в числі своїх улюблених героїв. Відомий вислів Е. Хемінгуея: «Вся сучасна американська література вийшла з однієї книги Марка Твена, яка називається «Гекльберрі Фінн»» (Собр. соч.(вигадування), том 2, М., 1968, с. 306). Ці слова мають на увазі і глибоке збагнення Америки через провінцію, і поезію книги, що контрастує з фальшшю і сонним благополуччям, і вільну композицію романа, і сміливе оновлення літературної мови, що включає просторіччя, сленг, негритянські діалектізми.
Все життя Т. займала проблема середньовіччя. Ієрархічне суспільство минулого, що обурювало його демократичну натуру, представлялося йому гротесковим. У 1882 Т. опублікував повість «Принц і жебрак», де алегорична розповідь завзято заперечує світ соціальних привілеїв і перегородок. Бойовий плебейський відтінок несе остропародійний роман Т. «Янки з Коннектікуту при дворі короля Артура» (1889).
На початку 90-х рр. в житті Т. настала важка пора. Крах його видавничої фірми (1894) змусив письменника гарячково багато працювати, зробити річну подорож навколо світу (1895) з читаннями публічних лекцій. Нового удару завдала смерть дочки. Багато сторінок, написаних Т. в останніх два десятиліття його життя, просочені відчуттям гіркоти. У думках незрідка мізантропів героя повести «Неук Вільсон» (1894) вивернули навиворіт традиційні вірування американських міщан. Гірке розчарування в буржуазній демократії заставляє пізнього Т. оголювати ілюзорність сприйнятих з дитинства ідеалів і норм. У повести «Таємничий незнайомець» (опублікована 1916) він передивляється основні мотиви своєї творчості. Вольне дитинство біля річки у дусі «Тома Сойєра» вписано тут в похмуру картину середньовічних вдач. Сатани, що глумляться над людською самовтіхою мови, ввібрали безвихідну гіркоту Т., але в його вуста вкладені і знамениті слова про зброю сміху, перед яким ніщо не встоїть.
В 20 ст Т. — визнаний класик світової літератури і при цьому достовірно національний письменник, відкривач тієї Америки, де трагічне є сусідами з комічним, жахливе — з поетичним. Один з найбільших гумористів нового часу, Т. — також улюблений дитячий письменник. У Росії Т. оцінили рано: у 1872 в «Біржових відомостях» з'явилося переведення його розповіді про жабу, що скаче, в 1874 в «Вітчизняних записках» друкувалося «Позолочене століття» (під назвою «Мішурне століття»). Про Т. тепло відзивалися М. Горький, А. Купрін. У СРСР традиційна популярність Т. ще більш зміцнилася.
Соч.: Writings, v. 1-25, N. Y.—L., 1907-18; Writings, v. 1—37, N. Y., 1922-25; Letters, ed. by A. B. Paine, v. 1—2, N. Y.— L., 1917; Mark Twain''s autobiography, v. 1—2, N. Y.— L., 1924; Mark Twain''s notebook, N. Y.— L., 1935; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. М. Мендельсона], т. 1—12, М., 1959—61.
Літ.: Мендельсон М., Марк Твен, М., 1958; Стариків А., Марк Твен і Америка [М., 1963]; Фонер Ф., Марк Твен-соціальній критик, М., 1961; De Voto Ст A., Mark Twain''s America and Mark Twain at work, Boston 1967; Geismar М., Mark Twain. An American prophet, Boston, 1970; Mark Twain: The critical heritage, L., 1971; Льовідова І., Марк Твен. Бібліографічний покажчик, М., 1974.
