Твардовський Олександр Тріфоновіч [8(21) .6.1910, хутір Загір'я, нині Починковський район Смоленської області, — 18.12.1971, дачне селище поблизу Червоної Пахри Московської області, похований в Москві], російський радянський поет і громадський діяч. Член КПРС з 1940. Син сільського коваля. Вчився в Смоленському педагогічному інституті; у 1939 закінчив Московський інститут історії, філософії і літератури (МІФЛІ). Писати вірші почав з раннього дитинства; з 1924 — сількор, що друкував в місцевих газетах кореспонденції, вірші, нариси. Доля селянина в роки колективізації — тема перших поем Т. «Дорога до соціалізму» (1931) і «Вступ» (1933), «Збірки віршів. 1930—1935» (1935), повести «Щоденник голови колгоспу» (1932) — з найбільшою художньою силою втілилася в поемі «Країна Муравія» (1936; Державна премія СРСР, 1941). Її герой Никіта Моргунок не лише спостерігає під час своїх мандрів картину «великого перелому», але н сам втілює драму розставання з колишніми надіями і ілюзіями. У стилі поеми своєрідно заломилися символіка і гиперболізм казки; її мова багата образами, що йдуть від сприйняття світу селянином. У ліриці 30-х рр. (збірки «Сільська хроніка», 1939; «Загір'я», 1941, і ін.) Т. прагнув уловити зміни в характерах людей колгоспного села, виразити відчуття, що володіли ними. Участь в радянсько-фінляндській війні 1939—40 як кореспондент військової друк підготувало звернення Т. до теми радянського воїна: цикл віршів «В снігах Фінляндії» (1939—40), прозаїчні записи «З Карельського перешийка» (опубліковані 1969). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 Т. працював у фронтових газетах, публікуючи в них вірші («Фронтова хроніка») і нариси. У поемі «Василь Теркин (Книга про бійця)» (1941—45; Державна премія СРСР. 1946) фольклорна фігура жвавого, бувалого солдата втілена в епічно ємкий образ, що втілив глибину, значність, різноманіття думок і відчуттів так званих рядових, простих людей військового часу. Багатству натури героя відповідає гнучкість вибраного поетом жанру; картини, виконані величезного трагізму, перемежаються проникливими ліричними відступами або лукавим, сердечним жартом. «Це воістину рідка книга, — писав І. А. Бунін. — Яка свобода, яка дивна завзятість, яка влучність, точність у всьому і яка незвичайна народна солдатська мова — ні сука, ні задирочки, ні єдиного фальшивого, готового, тобто літературно-вульгарного слова!» («Літературний Смоленськ», 1956, книга 15, с. 325—26). Що яскраво виразила етичні ідеали народу, книга здобула всенародну популярність, викликала багаточисельні наслідування, віршовані «продовження».
В післявоєнні роки Т. все глибше і різностороннє осмислює історичні долі народу, «світ великий і важкий». У поемі «Будинок в дорога» (1946; Державна премія СРСР, 1947) з величезною трагічною силою змальована доля солдата і його сім'ї, викраденої до Німеччини. Образ Ганни, картини її гіркого материнства на чужині досягають великої сили узагальнення, символізуючи непереможність життя в її боротьбі з насильством, смертю. Усвідомленню всієї міри жертв і подвигів народу присвячені і багатьом з післявоєнних віршів Т.: «Я убитий під Ржевом», «Того дня, коли закінчилася війна» і ін. Широким по обхвату ліріко-публіцистічніх творів з'явилася поема Т. «За далечінню — далечінь» (1953—60; Ленінська премія, 1961), де шляховий щоденник переростає в пристрасну сповідь сина століття. Книга Т. багатобічно і багатобарвно відобразила суспільний умонастрій 50-х рр. Прагнучи рельєфно показати сучасну подобу народу, Т. майстерно чергує «загальні» і «крупні» плани; так, поряд з главами про великі події і зміни в житті країни («На Ангарі», «Так це було») коштують глави «Друг дитинства» і «Москва в дорозі» — розповіді про долі окремих людей, кожен з яких — частинка народу, великого потоку історії. Але основну «партію» в книзі веде сам автор, який повіряє читачеві думки, що хвилюють його, і відчуття. У сатиричній поемі «Теркин на тому світі» (1963), зустрінутою суперечними, у тому числі негативними, відгуками друку, за словами самого автора представлені «... у сатиричних фарбах ті межі нашої дійсності — відсталість, бюрократизм, формалізм — які заважають нашому просуванню вперед...». Прийомами ліричного літопису, з великою глибиною і драматичною силою зміни, що зберегла, в житті народу, вічний і завжди по-новому осмислюваний круговорот природи і багатообразні стани людської душі, характеризуються збірки «Вірші із записника» (1961) і «З лірики цих років. 1959—1967» (1967; Державна премія СРСР, 1971), цикл «З нових віршів» («Новий світ», 1969 № 1). Напружені роздуми про життю, часу, людях характерні і для прози Т. (книга «Батьківщина і чужина», 1947; розповідь «Пічники», 1958, і ін.); у ній особливо виразно виступає властива Т. загостреність сприйняття дійсності в мозаїчності і незрідка суперечності її проявів. Вдумливим критиком, вірним традиціям класичної літератури, проявив себе Т. в книзі «Статті і нотатки про літературу» (1961), «Поезія Михайла Ісаковського» (1969), в статтях про творчість С. Я. Маршака, І. А. Буніна у мові про Пушкіна, у виступах на 21-м-коді і 22-м-коді з'їздах партії, на 3-м-коді з'їзді радянських письменників.
Народність і доступність поезії Т., правдиво і що пристрасно зберегла багато ключових подій народної історії, досягаються багатими і всілякими художніми засобами. Простий народний склад органічно сплавлений в поезії Т. з високою мовною культурою, що йде від традицій А. С. Пушкина і Н. А. Некрасова, кращих досягнень російської прози 19—20 вв.(століття) Реалістична чіткість образу, інтонаційна гнучкість, багатство і сміливе варіювання строфічної побудови віршів, уміло і з тонким відчуттям міри вживана звукопис — все це поєднується у віршах Т. економно і гармонійно, роблячи його поезію одним з найвидатніших явищ радянської літератури. Твори Т. переведені на багато мов народів СРСР і іноземні мови. Глибокий слід залишила інтенсивна суспільно-літературна діяльність Т. що була прямим продовженням його художньої творчості. Головний редактор журналу «Новий світ» (1950—54 і 1958—70), секретар правління СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР) (1950—54 і 1959—71), віце-президент Європейського співтовариства письменників (1963—68). Депутат Верховної Ради РРФСР 2, 3, 5, 6-го скликань. На 19-м-коді з'їзді КПРС (1952) вибраний членом Центральної ревізійної комісії КПРС, на 22-м-коді з'їзді (1961) — кандидат в члени ЦК КПРС. Нагороджений 3 орденами Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—5, М., 1966—71; Вірші. Поеми. [Вступ. ст. і прим.(примітка) А. Македонова], М., 1971; Про літературу, М., 1973; Василь Теркин. Книга про бійця, М., 1976.
Літ.: Александров Ст, Три поеми Твардовського, в його кн.: Люди і книги, М., 1956; Любарева Е., Олександр Твардовський. Крітіко-біографічній нарис, М., 1957; її же, Поема А. Твардовського «За далечінню — далечінь», М., 1962; Вихідців П., Олександр Твардовський, М., 1958; його ж, А. Т. Твардовський. Семінарій, Л., 1960; Маршак С., Ради життя на землі. ПРО А. Твардовськом, М., 1961; Макаров А., Олександр Твардовський і його «Книга про бійця», «За далечінню — далечінь», в його кн.: Що йде услід, М., 1969; Турків А., Олександр Твардовський, 2 видавництва, М., 1970; Лакшин Ст, Нова лірика Твардовського, в кн.: День поезії, М., 1971.
