Тарле Євгеній Вікторович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Тарле Євгеній Вікторович

Тарле Євгеній Вікторович [27.10(8.11) .1875, Київ, — 5.1.1955, Москва], радянський історик, академік АН(Академія наук) СРСР (1927). У 1896 закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Учень І. Ст Лучицкого . В 1903— 1917 приват-доцент Петербурзького університету. У 1913—18 професор Юрьевського університету. З 1917 професор Петрограду університету, потім БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) і МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). У роки перед Революцією 1905—07 створив галерею історичних портретів: Руайе-Коллара, Дж. Каннінга, Ч. Парнелла, Л. Гамбетти, А. Розбері і ін. Магістерську дисертацію (захищена в 1901 в Києві) присвятив аналізу «Утопії» Т. Мору. Під впливом першої російської революції Т. першим серед істориків «російської школи» в центр своїх досліджень поставив історію робочого класу. У 1911 захистив докторську дисертацію «Робочий клас у Франції в епоху революції» (т. 1—2, 1909—11). 3 капітальних працях «Континентальна блокада» (1913) і «Економічне життя королівства Італії в царювання Наполеона I» (1916) вперше ввів в науковий обіг багаточисельні документи паризьких, лондонських, гаагських архівів; довів, що континентальна блокада не виправдала надій, що покладалися на неї Наполеоном. Після Жовтневої революції 1917 (сенс якої Т. зрозумів не відразу) настав найзначніший період його творчості. Його книга «Європа в епоху імперіалізму» (1927), що базується на величезному конкретному матеріалі, не дивлячись на наявність в ній спірних і навіть помилкових положень, з'явилася першою спробою історично осмислити передісторію і історію 1-ої світової війни 1914—18. Велике наукове значення мали роботи про революційну боротьбу французького робочого класу («Робочий клас у Франції в перші часи машинного виробництва. Від кінця Імперії до повстання робітників в Ліоне», 1928; «Жерміналь і преріаль», 1937). З 30-х рр. Т. повернувся до жанру історичних портретів («Наполеон», 1936, «Талейран», 1939). Брав участь також в підготовці колективних праць: «Французька буржуазна революція 1789—1794», «Історія дипломатії», підручників для вузів і ін. Напередодні і в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 Т. написані роботи великого патріотичного значення про навалу Наполеона на Росію, про Нахимове, Ушакове, Кутузове; закінчено дослідження «Кримська війна» (т. 1—2, 1941—43). Велику дослідницьку роботу Т. поєднував з великою публіцистичною і пропагандистською роботою (статті в пресі, лекції). Державні премії СРСР (1942, 1943, 1946). Нагороджений 3 орденами Леніна і 2 ін. орденами.

 

   Соч.: Соч., т. 1-12, М., 1957—62.

  Літ.: Е. Ст Тарле, М.— Л., 1949; З історії суспільних рухів і міжнародних відносин. Сб. ст. в пам'ять акад.(академік) Е. Ст Тарле, М., 1957; Чапкевіч Е. І., Життя і діяльність Е. В. Тарле в дореволюційний період, в збірці: Деякі проблеми класової боротьби в період капіталізму, М., 1966; його ж, Про життя і діяльність Е. В. Тарле в радянський період, в збірці: Деякі питання історії СРСР, М., 1967.

  А. З. Манфред.

Е. Ст Тарле.