Танчич (Tancsics) Міхай (21.4.1799, Ачтесер, — 28.6.1884, Будапешт), угорський революційний демократ. Син кріпака. Був батраком, ткачем, вчителем. Прибічник Великої французької революції, якобінців, М. Робесп'єра, французького утопічного соціалізму. У роботах «Народна книга» (1842) «Погляди на свободу друку» (1844), «Голос народу — голос божий» (1848) дав найбільш радикальну для свого часу програму революційних перетворень: звільнення кріпосних селян без викупу, введення загального виборчого права і ін. У 1847 за революційні виступи був кинутий у в'язницю. Звільнення Т. (15 березня 1848) з'явилося одним з перших актів Революції 1848—49 в Угорщині, в якою Т. очолив (разом з Ш. Петефі і П. Вашварі) радикальне крило. У червні 1848 вибраний депутатом угорських Державних зборів. Після поразки революції заочно засуджений до страти, ховався до оголошення загальній амністії в 1857. За організацію в 1860 демонстрацій в річницю революції арештований і поміщений у в'язницю. Після звільнення (1867) зближувався з робітником і соціалістичним рухом, деякий час був головою Загального робочого союзу .
Соч.: Válogatott irásai, Bdpst, 1957; Моя життєва дорога, пер.(переведення) з венг.(угорський), М., 1952.
