Петефі (Petőfi) Шандор (1.1.1823, Кишкереш, - 31.7.1849, Фехередьхаза), угорський поет, революційний демократ. Один з активних діячів Революції 1848—49 в Угорщині. Батько його (І. Петрович, родом серб) був торговцем худоби, мати з бідної словацької сім'ї. У 1839 П. із-за нужди записався в солдати. По хворобі в 1841 був звільнений з армії, став мандруючим актором; заробляв переведеннями і листуванням. Перший вірш П. що «П'є» опубліковано в 1842. У 1844 по рекомендації М. Верешмарті була видана збірка П. «Вірші». Вже в нім виявилися народне світовідчування, зігрітий гумором реалізм. Багато віршів П.—«Раз на кухню залетів я...», «Торг» і ін. перетворилися на народні пісні. Бунтарський протест в поезії П. рано прийняв демократичне забарвлення: «Проти королів», «Дика квітка». Іроїкомічеськая поема «Сільський молот» (1844) і фольклорно-казкова «Витязь Янош» (1844) знаменували відхід від тих, що панували тоді консервативних лжеромантічеських канонів, затвердження достовірно народного вмісту і форми. Любовні розчарування, нападки критики за «грубість» і «несмак», тривога за страну— все це привело П. до душевної кризи. Цикл «Хмари» (1845—46) пройнятий відчуттям дисгармонії буття; поеми «Пішта Силай» (1846), «Шалго» (1846) містять трагічні мотиви. У 1846 П. зробив спробу створити революційну організацію з радикальної молоді Пешта — «Суспільство десяти», для боротьби за демократичну літературу. Велике значення для П. мала його дружба с Я. Аранем і брак з Юлією Сендрєї (1847). З посиленням суспільної боротьби поезія П. стає як би «календарем» її подій, вираженням відчуття цивільній відповідальності і жадання революційної дії: «Одного мене турбує», «Палац і хатина», «Поетам XIX століття», «Від імені народу», «Герої в ряднині». У любовній ліриці П. оспівується жінка, в якій поет бачить товариша по революційно-патріотичній боротьбі. Єдність соціально-аналітичного реалізму і дієво-революційної романтики, пластичної простоти вираження і напруженої інтелектуальності («Людина», «Свєта!») піднімає творчість П. на велику гуманістичну і художню висоту.
В 1847 П. очолив організацію «Молода Угорщина». Брав участь в розробці програми буржуазно-демократичної революції («12 пунктів»). Разом с П. Вашварі керував революційним повстанням 15 березня (848 в Пеште і Буде. П. виступав за повну ліквідацію феодалізму, закликав до поглиблення революції, до створення незалежної демократичної республіки Угорщини. Поет-трибун вимагав повного здійснення народних прав: «Національна пісня», «На шибеницю королів!», «До нації» і ін. Провалений дворянами на виборах в Національні збори, П. в вересні 1848 вступив в революційну армію, з січня 1849 — ад'ютант Ю. Бема ; писав бойові пісні, що прославляють солдатів. Лірику його як і раніше характеризує повне внутрішнє злиття із справою революції, але в ній виникають і трагічні ноти, викликані труднощами в країні, військовою перевагою ворога, відсутністю ін. революційних вогнищ в Європі: «Жахливі часи», «Життя або смерть», поема «Апостол» (1848, повністю опублікована 1874), герой якої віддав життя за звільнення народу. П. загинув в сутичці з козаками царської армії. На російську мову твору П. (у переведеннях Ст Бенедіктова, Ф. Корша, М. Міхайлова, А. Міхайлова і ін.) з'являються з 50-х рр. 19 в.; за радянських часів П. переводили Ст Льовік, Р. Абашидзе, А. Луначарський, Л. Мартинов, Би. Пастернак, Л. Першотравневий, Н. Тіхонов і ін. Його вірші перекладені мовами більшості народів СРСР.
Соч.: Összes művei, 1—3 köt., Bdpst, 1955; Összes köteményei, I—2 köt., Bdpst, 1966; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, М., 1952—53; Тігр і гієна, М., 1957; Вибране, М., 1958; Вірші. Поеми, М., 1971; Витязь Янош. Ізбр. вірші, М., 1972.
Літ.: П-ов С., Олександр Петефі, угорський поет, «Російське слово», 1861 № 3; Міхайлов А., Олександр Петефі, «Живописний огляд», 1878 № 21; Н-у Н., Олександр Петефі, там же, 1899 № 32; Кун Би., Шандор Петефі — поет світової свободи, «Іноземна література», 1958 № 3; Гидаш А., Шандор Петефі, М., 1960; Луначарський А. Ст, Олександр Петефі, Собр. соч.(вигадування), т. 5, М., 1965; Шахова До. О., Шандор Петефi спiвець угорської революцiї, До., 1969; Гершковіч А. А., Поетичний театр Петефі, М., 1970; Ійеш Д., Шандор Петефі, М., 1972; Россиянов О. До., Сучасність Петефі «Іноземна література», 1973 №1; Ferenczi Z., Petőfi életrajza, 1—3 köt, Bdpst, 1896; Hatvany L., lgy élt Petőfi, 1—5 köt, Bdpst, 1955—57; Ady E., lfjú szivekben élek, Bdpst; 1958; Pándi P., Petőfi, Bdpst, 1961; Petőfi tüze. Tanulmányok Petőfi Sándorról, [Bdpst], 1972 (літ. с. 565—77).
